Лига Защиты Гражданских Прав

Підготувала Олена Поперечна, юрист.
8.12.2010

…Юля вийшла з квартири в спільну вітальню. І тільки-но відчинила двері – як хтось вдарив її по голові… Повз неї пронеслися чоловіки з автоматами. «Грабують? Але ж у мене нічого немає. Окрім сина…» Юля хотіла кинутися до Павлика, але ноги її не слухалися. По стіні вона дісталася своєї квартири. Там вже побачила, що чоловіки одягнені у міліцейську форму, що разом з ними дільничний лікар з дитячої поліклініки і «леді» з органів опіки… Вони торжествуюче розглядали небагате вмеблювання Юлиної квартири, порожній холодильник, дитинку, яка сиділа в старому манежі... Слава Богу, що вона змогла взяти синочка на руки, коли його оглядав лікар «Швидкої»... Але тут до Юлі підійшов чоловік у формі і почав обережно витягувати малюка з її рук. Він дивився на неї в упор своїми холодними блакитними очима і казав: «Все, що ми робимо, це задля ваших же інтересів»...

Ні, це не сюжет з якогось трилера. На жаль, це реальна історія з реальної країни, така ж, як і сотні інших. І трапилася вона у дружній нам Росії. «Про що ж ця історія», – запитаєте ви? Прочитавши статтю, ви про все дізнаєтесь і не пошкодуєте, бо вже ніколи не вдягнете рожевих окулярів. Отож…

Сьогодні абсолютна більшість українських політиків ратують про те, що чи не єдиним шляхом до кращого життя нашого народу є підписання договорів про вступ до Євросоюзу. З одного боку, країнам ЄС є чим пишатися – рівень, якість та тривалість життя в них є наслідком благополуччя та соціальної захищеності людей. Але чи знає абсолютна більшість українського населення якою ціною за це прагнення вже сьогодні доводиться платити Україні? Не знаєте?! Я відповім вам – смертю наших матерів, знівеченими життями родин та загубленими долями маленьких діточок. І це лише початок…

Ще десять років тому Україна взяла на себе зобов’язання узгодити наше законодавство із законодавством ЄС, відповідно до ЇХ вимог, шляхом прийняття та зміни законів НАШОЇ країни.

Найгірше те, що ніхто у вас не питає, чи хочете ви, аби вашим дітям в школі показували порнофільми (адже це є секс просвіт), щоб на вулицях вашого міста проводили гей-паради (бо це є гендерна рівність), гомосексуалісти поряд з вами стояли в РАЦСі та всиновлювали дітей, яких у вас же згодом і відберуть. Панове, я вас вітаю – ви майже європейці, бо ж для них вищезазначене – буденна справа, так як відноситься до сфери прав людини і є законодавчим досвідом.

Тому, з іншого боку, у найстабільніших країнах світу – Швеції, Швейцарії, Нідерландах, Данії та ін. - найвищий процент самогубств, буденними стали розлади психіки, жорстокість панує у сім'ях та школах, тут процвітають статеві збочення і прогресує виродження.

Шановні, у нашого народу своя духовна, національна та культурна самобутність, яка формувалася віками великою історією на основі моральних цінностей! Те, що пропонують нам – це аморальний бруд. Бо Європа – це кладовище моралі, на якому нас хочуть поховати.

Євросоюз законодавчо закріпив право людини йти проти совісті. А совість – головне мірило моральних цінностей. Як свідчить історія, відступаючи від моральних законів, цивілізації неминуче гинуть. Згадаймо ацтеків, майя, Вавилон, Рим…Так загине і Європа.

Наш обов'язок – захистити власну віру, традиції, здорові людські відносини. Адже саме їх знищує система, яка діє десятки років в європейських державах, система, яку намагаються узаконити наші непідкупні депутати, система, ім'я якої – Ювенальна юстиція (ЮЮ).

Що таке Ювенальна юстиція

Дещо пізніше ми з вами побачимо, яким законом, ким та з якою метою в Україні запроваджується ювенальна юстиція. А зараз про головне.

В законопроекті передбачається створення державного органу, який наділений величезними повноваженнями в позбавленні батьківських прав над тією чи іншою дитиною, соціального нагляду за сім'ями, жорстокого державного контролю не тільки над вихованням дітей в школі, але і над діями батьків в сім'ї.

Справа в тому, що введення ЮЮ ставить під загрозу незалежність сім'ї, її право самостійно вирішувати питання сімейного життя, право батьків визначати пріоритети виховання та укладу сімейного життя; вона зводить нанівець традиційні для нас відносини «батьки-діти», за яких молодші повинні підкорятися старшим; необмежена можливість різних соц.органів диктувати, якою людиною ви повинні виховати свою дитину стає нормою.

Головна ідея системи полягає в пріоритетності прав дитини над правами батьків. Дитина проголошується самостійним суб'єктом, який змалечку вирішує, чим хоче займатися, що хоче робити. І якщо ви проти – у нього є достатні підстави поскаржитися на вас або ж на вчителів до органів опіки. А ті, в свою чергу, відповідно до своїх власних уявлень, в межах свого досвіду та розпущеності, вирішують, що ж є справжніми «інтересами» дитини. До речі, не питаючи саму дитину. А права і обов'язки батьків лише «беруться до уваги», а не є основою. Презумпція невинності, гарантована Конституцією, тут вже не діє.

Конституція України гарантує, що права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Основний Закон не виокремлює права неповнолітніх. А хіба вказана система узгоджується з конституційним принципом захисту сім'ї?

У західних країнах, де система працює на повну силу, батьки та педагоги живуть під дамоклевим мечем ювенальної юстиції. Ви самі, прочитавши статтю, переконаєтесь, що загроза нависла саме над культурними сім'ями, в яких здійснюється нормальне виховання індивіда для соціуму. Бо права дитини – це нова форма диктатури дітей над дорослими. Адже хоч якось покаравши дитину (один раз по м'якому місцю рукою) – ви злочинець в очах соцпрацівників, а потім – перед судом. І врешті – ви позбавлені батьківських прав. Але не тільки карати – злочин. Згадайте резонансну історію про відібрання дитини у Франції у відомої російської актриси Н. Захарової. Підстава – «задушлива любов» до власної дитини.

Ворожі нам ідеї створення ювенальної юстиції нам нав'язують під виглядом захисту дітей від насильства. Шановні, з яких пір класти ноги на стіл, дивитися жорстокі фільми, курити та пити, вибирати собі стать у 14 років вважається нормою у нашій країні?!

В усі часи, серед представників світових релігій: і християнської, і ісламу, і буддизму панувала думка, що батьків замінити майже неможливо.

Спостерігаючи досвід зарубіжних країн, бачимо, що дітей ювенальна система виховує якраз у дусі неповаги до суспільства, розбещеності на основі «благ», які не мають нічого спільного з моральними цінностями, які людство виробляло на протязі усього свого існування.

Вивчаючи вже досить давно тему ювенальної юстиції, можу вам сказати, що її мета – повна ліквідація порядних сімей, вирощування дітей-тиранів та аморальних злочинців.

Чому ж вона знаходить своїх прихильників в Україні? Все просто. Ювенальна юстиція – це нові прибуткові місця для чиновників-лібералів та юристів, які отримуватимуть вказівки щодо «плану» на визначену кількість фактів порушення прав дитини. Будьте певні, під страхом урізання зарплати або дисциплінарного стягнення вони виконуватимуть і перевиконуватимуть його. А оплачувати цей бенкет будуть… батьки, яких позбавлять батьківських прав. До речі, у Франції ще у 2000 році було вилучено близько 2 мільйонів дітей у батьків (про це писали французькі юристи Навес і Катала у своєму докладі міністру юстиції, скаржачись на незаконність відібрання 50% дітей).

Найголовніше з історії становлення Ювенальної юстиції

Ідея виникнення «Ювенальної юстиції» насамперед зводилася до створення спеціалізованих дитячих судів. Перший дитячий суд було створено у 1899 році в Чикаго (США). Дещо пізніше цю ідею було розширено, вона охоплювала різноманітні установи, які займалися питаннями дитинства, та оформлено в поняття «Ювенальна система». У 1908 році у Великобританії було прийнято ряд законів про дітей та молодь. У 1914 р. у Франції інженер Едуард Жюльє ініціював створення ювенального суду. Перший ювенальний суд Росії працював з 1910 по 1918р.

Прихильники ж «ювенальної юстиції» відстоюють введення не просто ювенальних судів, а саме створення цілої ювенальної системи.

З 2001 року в Ростовській області (РФ) був запущений пілотний проект «Підтримка здійснення правосуддя по відношенню неповнолітніх», який направлений на запровадження в судах загальної юрисдикції міжнародно-правових стандартів ювенальної юстиції. У 2004 році в Таганрозі було відкрито перший в Росії ювенальний суд. Найбільш характерним для роботи суду є активна участь у судових процесах дітей. Робота ж про запровадженню цих проектів ведеться по Канадським моделям і орієнтується на документи ООН. Важливо те, що вказана робота не обмежується лише створенням кримінальних судів для неповнолітніх, а має своєю метою створення ювенальних громадських судів (!), особливої системи виконання покарань неповнолітніх, вирішення соціальних питань, пов'язаних з неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування, в т.ч. у випадках позбавлення батьківських прав, передбачає широкі повноваження соціальних служб, які по суті будуть контролювати батьків у виконанні батьківських обов'язків, у т.ч. і по зверненнях самих дітей. Також ювенальна юстиція передбачає охоплення медичних питань, зокрема, сексуальний просвіт дітей та планування сім'ї.

Приводи для вилучення дітей із сім'ї 

На сьогоднішній день вилучити дитину (дітей) у батьків за умови дії ЮЮ можна за наступних обставин:

- невідвідування дитячої молочної кухні;
- дитині не було вчасно зроблено щеплення;
- житло в аварійному стані;
- квартира потребує ремонту;
- квартира ремонтується;
- наявність в домі домашніх тварин;
- аморальна поведінка (знаходитися у нижній білизні у присутності дитини);
- несвоєчасне проходження лікарів у дитячій поліклініці;
- на підлозі розкидані дитячі іграшки та сміття;
- відсутність в достатній кількості дитячих іграшок;
- дитина грається з іншими предметами замість іграшок;
- дитина виконує домашню роботу, як-то: миття посуду, вимітання підлоги, винесення сміття;
- дитина знаходиться на кухні разом з матір’ю під час приготування їжі;
- дитина часто і голосно кричить і плаче;
- в холодильнику є не весь асортимент необхідних дитині продуктів;
- скарги сусідів на жорстоке поводження з дитиною, в тому числі, анонімні;
- в однокімнатній квартирі виховуються двоє різнополих дітей;
- сукупний дохід сім'ї є недостатнім для створення «повноцінних умов життя» дитини;
- ви заважаєте індивідуальному розвитку дитини.

Отже, якщо у вас немає ворогів, вас обожнюють сусіди, ви маєте приватизоване житло із достатньою кількістю квадратних метрів, до того ж з євроремонтом, дитина грається виключно іграшками фірми Chico, ви впевнені, що дитина проживе і без навичок до праці, і взагалі – нехай дивиться порносайти, курить травку, стає членом секти, посилає вас куди подалі - будьте спокійні, ювенали до вас не завітають.

Кожна сім’я знаходиться під прицілом

Справа в тому, що Україна вже має досвід позбавлення батьківських прав цілком здорових і психічно, і морально, людей. До російських домівок цей монстр прийшов значно раніше, ніж до нас.

З огляду на українські реалії, із історій, що фігурують (jujust.com.ua , sovest.dnepro.org), зробила висновок, що відкрито справжнє полювання на найменш соціально захищених громадян, а саме: одиноких матерів, багатодітні сімї, сімї, що потребують поліпшення житлових та соціально-побутових умов та інших.

В Україні відбирають дітей із сімей через «невідповідні» побутові умови життя замість того, щоб допомогти їх поліпшити. Відбирають дітей у тих, хто їх народжує, а не вбиває абортами. Виходить, що за роки «незалежності» держава зруйнувала (або віддала у приватні руки) цілі галузі, затягнула тисячі людей у злидні і налаштована тепер відбирати у них найголовніше у житті. Ганьба такій демографічній політиці держави.

Зверніть увагу, що впровадження ювенальної юстиції в Україні почалося ще до прийняття закону про неї.

Про запровадження Ювенальної юстиції в Україні

Над Україною справді нависла нечувана небезпека, адже, попри те, що ювенальна юстиція не була схвалена Верховною Радою України, вона протизаконно запроваджується! На нашу державу здійснює тиск Євросоюз, метою якого є зміна Конституції України та українського законодавства.

Створення ювенальної юстиції в Україні було передбачено в проекті Закону «Про загальнодержавну програму «Національний план дій по реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року, який розроблено на виконання Указу Президента України від 11.07.2005 р. №1086 «Про першочергові заходи по захисту прав дітей» (реєстраційний номер 2570).

На щастя, цілком здорові українські політики, здравомислячі педагоги, психологи, журналісти, відхилили конспірологічне марення ліберальних маргіналів про необхідність дати чиновникам необмежені права про втручанню в приватне життя мільйонів сімей для нібито «захисту» нормальних дітей від нормальних батьків шляхом масової здачі їх в сирітські притулки.

Завдяки православній громадськості Києва, яка інформувала депутатів ВР про трагічні наслідки, що може викликати прийняття законопроекту про введення ЮЮ, депутати в березні 2008 року відхилили вказаний законопроект.

Процитую звернення Д. Табачника (в минулому віце-прем'єр по гуманітарним питанням в уряді Януковича):

«7 марта 2009 года фракция Партии Регионов в Верховной Раде Украины способствовала отклонению проекта создания на Украине т.н. ювенальной юстиции. Такое ведомство существует в ряде стран мира, и его работа часто вызывает негативный общественный резонанс в этих государствах. Ведь это система, при которой чиновники имеют неумеренно большие права по надзору за детьми и лишении родительских прав по нелепым обвинениям. Ювенальная юстиция везде показала свою разрушительную суть, приводила ко многим человеческим трагедиям, коррупции. Неудивительно, что Партия Регионов получила по этому вопросу значительное число обращений от различных родительских организаций, педагогов, от архиереев канонической Православной Церкви – хранительницы нравственности наших братских славянских народов. В этих обращениях указывалась недопустимость создания на Украине ювенальной юстиции – органа, который может угрожать самому существованию института семьи, органа, который может усилить молодежную и подростковую преступность. В частности, в своем обращении Полномочный Представитель УПЦ в Верховной Раде архиепископ Львовский и Галицкий Августин в качестве примера приводил Францию, страну, где ювенальная юстиция действует дольше всего, и которая «прославилась» самыми большими беспорядками в истории ЕС, несмотря на то, что создатели данной системы обещали как раз обратное – уменьшение преступности…»

На сьогодні питання створення ЮЮ так і не знято. Міністр юстиції О. Лаврінович після скасування наказу про створення робочої групи з розробки проекту Концепції розвитку ювенальної юстиції в Україні у червні 2010 року видав наказ про створення робочої групи з розробки проекту Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні та затвердив склад указаної робочої групи.

8 жовтня 2010 року пройшов круглий стіл з питань ЮЮ. Лобісти проекту ЮЮ стверджували, що він «розроблений українцями для українців», хоча автор програми – Джон Брайтгуайт, підписи – англійські, фігурки на слайдах – чорношкірі.

Міністерство юстиції України, не покладаючи рук, та годуючись за рахунок іноземних грантів, готує кадри ювенальних працівників, роль яких, на мій погляд, гірша, ніж у фашистів.

Помилуйтеся, будь ласка: 15-21 листопада представники Мін’юсту гарно проводили час у Дубліні, навчаючись проміж ділом, як грамотно забирати дітей з сімей, які претендують на державну допомогу у рамках Проекту «Удосконалення системи соціальної допомоги» з метою ознайомлення з досвідом Ірландії щодо інтегрованого підходу до забезпечення доступу клієнтів до широкого кола соціальних послуг, з діяльністю соціальних інспекторів з визначення ступеня нужденності сімей, які претендують на отримання допомоги та забезпечення цільового використання державних коштів. А то ж українці можуть захлинутися від розкоші, отримуючи, наприклад, допомогу по догляду за дитиною.

Інші ж «стахановці» з 19.11.10 по 03.12.10 поїхали до Канади вчитися, як давати пряник, наприклад, малолітнім ґвалтівникам (у рамках Проекту «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні») з метою ознайомлення з ключовим елементами системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх Канади та існуючими моделями роботи з дітьми та молоддю, які порушили закон.

 

Ким нав’язується Ювенальна юстиція та кому це вигідно?

З огляду на сьогоднішні реалії, ми бачимо, що мрії та слова Ауреліо Печчеі, Генрі Оуена, Збігнева Бжезинського, втілюються в життя навіть швидше, аніж вони очікували. Але основоположники марксизму, коли говорили про час, коли не буде держав і увесь світ об'єднається у єдину сім'ю людей, мали на увазі інтернаціоналізацію економічного та політичного життя задля справедливого перерозподілу ресурсів Землі для усього населення, де кожна людина буде цінною для суспільства як неповторна особистість.

Процес глобалізації як об'єктивний та закономірний наслідок технічного прогресу є неминучий. Саме він є основним процесом останніх 500 років історії людства.

Ми ж з вами є свідками того, як лідерство в інтернаціоналізованому світі захопили транснаціональні корпорації, обличчям яких виступають США. В перспективі захоплення влади групою світових олігархів. Але розквіт «золотого мільярда» передбачається за рахунок експлуатації більшості населення Землі. Ні Україна, ні РФ не можуть зайняти достойне місце серед лідерів процесу глобалізації.

За спробою введення в Україні ювенальної юстиції криється неоліберальний тоталітаризм. Тому наша територія розглядається як полігон для відпрацювання нових форм і методів володарювання постдемократів, а ювенальна юстиція – одна з таких соціальних технологій.

Отже, ми знаємо, ким нав'язується ця система. Очевидно, що серед українських верхів також є зацікавлені в її впровадженні люди, які чітко знають, як саме вона діятиме.

Який же сенс у тому, щоб позбавляти батьківського піклування цілком здорових та вихованих дітей? Невже державі вигідно їх утримувати?

По-перше, рація в цьому справді є. Річ у тому, що дітьми із насправді неблагополучних сімей треба серйозно займатися. У них розладжена психіка, часто важкий характер, різноманітні захворювання. Зрозуміло, щоб привести їх до ладу, потрібні і ресурси, і час, і участь спеціалістів. Зовсім інша справа – цілком нормальні діти. Займатися з ними не треба. Та й попит на соціалізованих дітей, звісно, більший. А тому – однозначно вигідно.

По-друге – хто сказав, що за все платитиме держава? Батьки зобов'язані оплачувати утримання їх у прийомній сімї. Це є зарубіжний досвід. У Франції, наприклад, держава виділяє лише частину грошей. А тому чим більше платоспроможні батьки, тим вигідніше чиновникам. Коли актриса Н. Захарова після 18-денного голодування добилася зустрічі з генеральним прокурором суду Івом Ботом, він їй сказав:

«Мадам, Ви не думайте, що ми вилучили дитину тільки у Вас. Нам зверху дають розпорядження, ми зобов'язані його виконувати. Якщо завтра вказівки зміняться, ми не будемо відбирати дітей у такій кількості».

І немає нічого дивного у тому, що соцпрацівники будуть втягувати у цю систему (наглядати, перевіряти, позбавляти батьківських прав) тим більше дітей і батьків, чим більше їм платитимуть. Прихильники ювенальної юстиції в Україні дуже хочуть включити в поняття «ювенальної системи» проекти та заходи соціального, педагогічного та медичного характеру, які направлені на профілактику та реабілітацію неповнолітнього. З'являється велика кількість зайнятих людей: психологи, психіатри, консультанти, лікарі, прийомні батьки, опікуни, адвокати, цілі суди зі своїм адміністративним апаратом! Роль соціальних працівників скромна – постачати дітей. А тому визначати, чи справді ваша дитина потребуватиме «захисту прав, свобод та законних інтересів» вирішуватимуть вони. Тому що всім їм потрібна буде певна кількість дітей, щоб мати надійну роботу.

З цього випливає, що рівень корупції в ювенальних судах та соціальних службах після отримання ними практично безмежної та безконтрольної влади над сім'ями буде вражаючим. Які суми готові будуть віддавати батьки цим чиновникам, аби їх дітей не відбирали?

Дитячі будинки вже стануть не актуальні. Дітей віддаватимуть у прийомні сім'ї. Вбачається підґрунтя для дуже вигідного бізнесу. Тим паче, що допомога патронатним сім'ям вже зараз набагато більша, ніж допомога на рідних дітей.

Зрозуміло, що коли опіка запахне грошима, у корисливих людей з'явиться реальний мотив ставати прийомними батьками. А працівники ювенальних служб легко йтимуть на «співпрацю» з ними і поставлятимуть необхідну кількість дітей.

Все це посилюватиме той факт, що у всьому світі ювенальна юстиція являється закритою системою, яка не є підконтрольною ззовні. Практика свідчить, що соцпрацівники не переймаються тим питанням, у яких насправді умовах утримують дітей у прийомних сім'ях.

Найбільше хвилює те, що в багатьох країнах гомосексуалісти, отримавши право реєструвати шлюб, отримують право всиновлювати дітей. До речі, всі скандали, пов'язані з педофілією, старанно «заминаються».

Це навіть реальніше і ближче, ніж ви думаєте. Наприклад, за фінансової підтримки українського відділення Фонду Сороса випускають брошури не тільки про користь ЮЮ, але і такі, що призначені для гей-активістів. Навіть є «тренінги по вихованню дітей в одностатевих сім'ях». Отака-от «демократія».

Невже українських дітей дійсно нікому захистити?

На сьогодні в Україні інтереси дітей та сім'ї представляють та захищають досить багато державних та громадських структур: суди, Міністерство освіти, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство внутрішніх справ, прокуратура, органи опіки та піклування, дитячі кімнати міліції, школи, комітети та комісії, громадські правозахисні організації.

Органи опіки та піклування постійно позбавляють когось батьківських прав за погане поводження з дітьми. Дехто навіть стає підсудним, адже Кримінальний кодекс України містить ряд норм, що захищають дітей від насильства.

Інше питання – ефективність їх роботи, на яку впливає і корупція, і перевищення повноважень, і халатність. Але ювенальна юстиція лише гіперболізує ці проблеми! Невже право дітей подавати до суду на своїх батьків щось змінить? Невже державі вигідно ламати всю існуючу систему та вкладати гроші в зовсім іншу, яка протирічить національним інтересам України і є нам чужою? Невже не простіше боротися з існуючими проблемами в системі захисту дітей та гармонізувати відносини між вказаними структурами? І взагалі, як можна виокремити захист дітей від захисту сім'ї? Може треба створити спочатку нормальні умови життя для наших сімей? Зробити так, щоб вони були міцними, здоровими та благополучними?

«Зелене світло» малолітнім злочинцям!

Чи згодні ви з тим аспектом ювенальної юстиції, що неповнолітніх злочинців не варто поміщати в тюрми та колонії?

Але ж сьогодні кримінальна юстиція достатньо гуманна до таких злочинців!

Між тим, що злочинність неповнолітніх росте і стає все більш жорстокою. Також збільшується кількість рецидивів. Та попри те ювенальщики ратують про те, що при повторному скоєнні злочину взагалі треба застосувати процедуру примирення!

Злочини, що скоюють неповнолітні – це переважно тяжкі та особливо тяжкі злочини. Що буде, якщо на вулиці вийдуть злочинці, відчуваючи безкарність? Наприклад, у Франції, під час підпалів і бунтів у Парижі поліція ловила злочинців на місті злочину, вела до ювенального суду, а той наступного дня їх відпускав. Через 2 роки в Парижі почалися нові бунти.

А от США, розчарувавшись в такій системі, тепер вимушені приймати закони, що полегшують передачу справ неповнолітніх правопорушників до судів для повнолітніх. У штаті Мічиган навіть знижено вік кримінальної відповідальності до 7 років.

НКВД по-європейськи або як діє система ЮЮ

Найголовнішу роль впливу на маси відіграють «незалежні» СМІ. Їх задача полягає в тому, щоб усіляко нагнітати у суспільстві атмосферу нетерпимості, ворожості до соціальної групи «батьки» за допомогою репортажів про насильство у сім'ях. А потім вже на готовий ґрунт видати за необхідність побудувати величезну тоталітарну систему, яка матиме право втручатися в життя кожної сім'ї.

Безперечно, тут і розкручення числа випадків знущання над дітьми. І хіба вже хвилюватиме суспільство той факт, що батьки скоюють проти дітей менше 10% злочинів, а решта 90% - це злочини, скоєні проти дітей іншими однолітками та сторонніми дорослими. Та захищати пропонують саме від батьків.

Інформацію про сім'ю отримати насправді дуже легко. Її вже збирають психологи в школах під виглядом невинного анкетування. На разі – спроби узаконити посади омбудсменів у школах, які заохочуватимуть скарги на вчителів та батьків. Хороший спосіб збору інформації про приватне життя наших громадян, про їх особистість, проблеми і т.ін., чи не правда? А чи чули ви про «паспорти школярів», де вони повинні самостійно зазначити шкідливі звички батьків, визначити, до благополучної чи ні відноситься його сім'я? Що це, як не база даних персонального характеру?

Беручи до уваги закріплений Конституцією України примат міжнародного права по відношенню до національного законодавства, усвідомлюємо згубність ситуації, бо ж Конвенція про права дитини є основою ювенальної юстиції:

- стаття 13 Конвенції наголошує, що дитина може вільно виражати свою думку, яка включає в себе право вільно шукати, збирати та передавати інформацію будь-якого характеру. Батьки ж позбавляються права контролювати цей процес. Це означає, що суспільство позбавляється бар'єру перед потоком бруду і маніпуляцій, якими глобалісти наповнили ЗМІ, Інтернет. Так готується майбутнє стадо рабів НМП – розбещені дебіли;

- стаття 17 прямо зобов'язує батьків забезпечувати повний доступ дитині до національних та міжнародних ЗМІ;

- стаття 15 – свобода асоціацій для дітей. Зрозуміло, ніякі обмеження не встановлено, а батьки не мають права цьому перешкоджати;

- стаття 16 – ніхто не має права втручатися в особисте життя дитини, порушувати недоторканість його житла, переглядати його кореспонденцію і посягати на його честь і репутацію. Тому будь-яке виховання стає неможливим і протизаконним.

Закон може бути розтлумачений як завгодно. Зазвичай – дуже широко і відмінно від нашого світогляду. Ми звикли до логіки традиційних відносин між батьками та дітьми, зміст якої – доброчесність. А європейці звикли до ліберальної ідеології, зміст якої – повна свобода пороку.

Дитину запевнюють в тому, що батьки не головні в сімї. Фактично підривається авторитет батьків. Діти вірять, що «добрі соцпрацівники» йому допоможуть, якщо батьки не дають достатню кількість кишенькових грошей. Після того, як поскаржаться – соцпрацівники запишуть адресу, номера телефонів та місце роботи батьків. Потім задасть купу провокаційних питань і, напише рапорт судді з дитячих питань. Дитина ж прийшла сама!

Такими дітьми дуже легко управляти, бо вони стають безвільними рабами.

Результати роботи ЮЮ в інших країнах

Досвід країн, де працює Ювенальна юстиція, підтверджує, що вона не допомагає зниженню дитячої злочинності та рівня соціальних пороків, а навпаки, збільшує їх показники. У Франції ця система працює півстоліття і ми спостерігаємо там нечувані в історії Євросоюзу молодіжні заворушення, де молодь масово підпалювала автомобілі, будівлі, калічила перехожих. Адже це молодь, яка виховувалася у своїй більшості у соціальних притулках. У цій країні діти скаржаться чиновникам навіть якщо хтось з батьків увійде до кімнати дитини без дозволу, або ж дитину не пускають на дискотеку.

Чого ж можна очікувати в Україні, з огляду на величезний рівень корупції та бідності країни? ЮЮ для наших чиновників – це просто гарна нагода для зловживання своєю владою.

В США знайшлася людина, яка, спостерігаючи функціонування системи ювенальної юстиції, довела її порочну суть, інформуючи американську та світову громадськість. Отож, сенатор Генеральної Асамблеї (парламент) штату Джорджія Ненсі Шефер опублікувала результати свого дослідження у 2007 році. І це коштувало їй посади сенатора.

Ненсі Шефер виявила факти зв'язку діяльності «Служби захисту дітей» з нелегальною торгівлею людей, сексуальною експлуатацією дітей та іншими злочинами.

У березні 2010 року пані Шефер та її чоловіка знайшли застреленими у власному будинку. Офіційна версія – нібито чоловік був хворий на рак, а тому застрелив дружину і застрелився сам, залишивши передсмертну записку. Але розслідування не підтвердило факту хвороби чоловіка.

Свій доклад «Порочний бізнес «Служби захисту дітей» Ненсі Шефер зробила 16 листопада 2007 року. Найголовніше з цього докладу:

- бідні батьки часто стають жертвами і в них забирають дітей, бо в них немає коштів, щоб найняти юристів та боротися з системою.

- система вимагає від батьків відвідувати курси по вихованню, по управлінню гнівом, сеанси терапії і консультування і т.д. Цей процес займає місяці, роки. Система отримує матеріальну вигоду.

- працівники соцслужб часто винні в обмані. Вони приховують факти та докази. Фабрикують звинувачення.

- поділ сімей став бізнесом, бо місцева влада звикла використовувати гроші платників податків для зміцнення своїх постійно зростаючих бюджетів.

- Закон «Про всиновлення та безпеку сім'ї» забезпечує грошові «бонуси» штатам за кожну дитину, віддану під опіку. Наприклад, 4 тис. доларів за кожного всиновленого.

- фінансування продовжується, поки дитина поза домом. Якщо ж дитину кладуть до психлікарні і дають 16 медикаментів на день, кількість отримуваних грошей зростає.

- не існує фінансування для того, щоб об'єднати сім'ю і зберегти цілісність.

- відомі діти, які завагітніли, знаходячись у своїх опікунів, а голова Асоціації прийомних батьків мого виборчого округа був заарештований за сексуальне насильство над дітьми.

- деяким батькам кажуть, щоб вони розлучилися, якщо вони хочуть бачити своїх дітей та внуків.

- батьки оплачують утримання дітей в притулках, але не мають до них доступу.

- Закон «Про права прийомних батьків» не містить норми, яка зобов'язує піклуватися про дитину лише до тих пір, поки дитина не може повернутися додому.

- дідусі і бабусі намагаються отримати опіку над своїми внуками. Але Служба стверджує, що їм це пропонували, а вони відмовилися.

- згідно офіційних даних за 1998 рік діти, розміщені під опіку держави, гинуть у 6 разів частіше, ніж діти в цілому у країні.

- відповідно до висновків Каліфорнійської Малої Комісії Гувера від 2003 року, від 30 до 70 відсотків дітей в каліфорнійських притулках не повинні та знаходитися.

В Ізраїлі щороку більше 2000 людей позбавляються дітей по розпорядженню соцслужб, які набили руку на відбиранні дітей у вихідців з колишнього СРСР.

Ось що каже з цього приводу адвокат однієї сім'ї (вихідці з Росії): «Зараз йде фактичне переслідування сімей з неблагополучним соціальним положенням. Ізраїльське законодавство не розуміє такої цінності, як інтереси сім'ї. Усі рішення приймаються лише на основі рекомендацій, як правило, однієї людини – соцпрацівника. В Араді через відібрану дитину мати покінчила життя самогубством, ледь врятували батька… Немає чітких критеріїв, відповідно до яких повинні виноситися рішення… Дітей вилучають через помилкове трактування поняття «благо дитини». В результаті соцслужб вилучають дітей з нормальних сімей, які просто звернулися за допомогою в тяжкий момент». А тому люди бояться звертатися по допомогу до держави.

Раджу прочитати лист Ольги Смирнової. Жінка зараз проживає в Норвегії. Вона пише про практику руйнування сім'ї Комітетом по захисту прав дітей (Barnevern). Вона зазначила, що громадяни Норвегії дуже добре захищені економічно. І це наводить на думку, що так само і з правами людини. Але вони грубо порушуються ще з дитинства. Наводить масу приводів для позбавлення батьківських прав. Над її сім'єю працівники вказаної структури півроку знущалися лише через те, що у неї сумні очі (а значить депресія), а її дитина постійно не посміхається (а це ознака неблагополуччя).

Горе тому, у кого дитина дуже активна, чи сором'язлива, бо в них не прийнято виділятися із загальної маси.

Ще гірше, якщо сусідка донесе, що дитина у 7 років виносить сміття (примусова праця). Або ж посварилися батьки.

Після того, як хтось доніс на конкретну сім'ю, починається розслідування, збір інформації, виклики на співбесіди, нагляд за дитиною в школі чи садку. Навідуються додому та спостерігають, як виховується дитина, причому без попередження. Не відкрили – вважається опором владі.

Ще є програма Veiledning, відповідно до якої один раз на тиждень соцпрацівник здійснює виховання дитини у неї вдома.

Норвезькі фахівці зазначають, що в притулках діти підлягають насильству, стають депресивними, виростають злочинцями, зловживають алкоголем та наркотиками (в притулках це дозволено). Замкнуте коло, бо чим більше злочинців – тим більше дітей вилучають із сімей. На кожну тисячу дітей заходи задіяні до 23 із них. В середньому близько 400 дітей щороку передаються під опіку держави.

Як Ювенальна юстиція може вплинути на суспільство та державу у разі запровадження її на Україні?

Отже, з огляду на вищевикладене, цілком очевидно, що введення Ювенальної юстиції дестабілізує ситуацію в Україні, чого й треба нашим геополітичним противникам. І це полягатиме в наступному:

1. Органи правопорядку законодавчо втратять можливість впливати на бунтівних неповнолітніх. Це може бути використано у боротьбі за владу, адже під час «помаранчевої революції» наголошувалося, що міліція не повинна «змагатися з дітьми». А якщо це будуть акти вандалізму, аморальна поведінка в громадському місті?

2. Це ґрунт для розквіту етнічної злочинності. Адже в Європі давно відпрацьований механізм скоєння злочинів руками некараних дітей. А якщо мігранти провокуватимуть сутички на ґрунті міжнаціональної різниці? А якщо ключовими фігурами в ювенальній структурі будуть національності, що відбиратимуть «ворожих» дітей?

3. Звісно, втручання служб в приватне життя і відбирання дітей викличе посилення соціальної напруги.

Тим паче, ЮЮ викличе соціальну напругу на релігійній основі. Адже, наприклад, ЮЮ буде провокувати дітей батьків-християн порушувати П’яту заповідь («Чти отца твоего и матерь твою»), а батьків поставлять перед вибором: порушувати заповіді або ж порушувати закон. А якщо батьки почнуть об'єднуватись проти держави, звинувачуючи її у тому, що відбуватиметься?

4. Безперечно, що фактичне стимулювання дитячого свавілля під видом захисту прав дітей призведе до зростання некерованості, девіантної поведінки, до психопатизації. Це, в свою чергу, потягне за собою зростання підліткового алкоголізму, наркоманії, куріння та ін. пагубних звичок. У «ювенальній» Франції діти з 13 років масово призвичаюються до куріння марихуани. До речі, примусове лікування наркозалежних неповнолітніх наркоманів (яке передбачено і ККУ) вступає у протиріччя з принципом ювенальної юстиції щодо пріоритетності прав дитини, який передбачає повагу до його свободи вибору (тут - лікуватися або померти від передозування).

5. Вийшовши з-під контролю батьків, збільшиться кількість дітей, які підпадуть під вплив молодіжної маскультури, яка агресивно нав'язує «безпечний секс» як невід'ємну частину сучасного життя. Як результат – зростання захворювань, що передаються статевим шляхом. Отже, зростатиме безпліддя молоді.

6. Ранній сексуальний досвід та споживання психотропних речовин неминуче призведе до масового зниження інтелекту дітей, а вони в свою чергу – до зростання рівня смертності від нещасних випадків, аварійних ситуацій та іншого.

7. Без сумніву, сексуальний просвіт дітей у садках і школах батьки вже не зупинять написанням заяви. Адже тоді батьки не будуть розглядатися замовниками освітніх послуг, вони стануть злочинцями, бо ж права дитини стануть пріоритетними (тут - право на інформацію).

В країнах Заходу батьків, які намагаються протидіяти розбещенню дітей під виглядом просвіту, лишають батьківських прав. Наприклад, батьки німецької школярки Меліси Бусекрос не пускали її на уроки, на яких дітям демонстрували на уроках «здорового образу життя» відеозаписи зі статевими актами. Дівчинку вилучили із сім'ї, а коли вона в стані відчаю намагалася покінчити життя самогубством, її помістили в психлікарню.

8. Зверніть увагу, що секс просвіт – це дуже ефективний засіб впровадження в дитячу свідомість установки на «безпечний секс» та малодітну сім'ю. В усьому світі цим займаються організації з планування сім'ї, мета яких – зменшення народжуваності. Отже, про покращення демографічної ситуації забудьте.

9. Різко зросте статистика дитячої психопатології, бо ж загроза розставання з батьками викличе зростання тривоги та страхів.

10. Для нормальних людей відбирання дітей – страшна трагедія. З огляду досвіду західних країн з ЮЮ неможливо боротися, а тому у людей виникатимуть стійкі депресії, психози, самогубства, алкоголізм, наркоманія і т.д. Звісно, люди масово відмовлятимуться від народження дітей, з чим і пов'язана погана демографічна ситуація Заходу.

Тепер ви знаєте, що насправді всі проекти в області ювенальної юстиції є зразками західної моделі правової системи і несуть лише негативні наслідки для суспільства та держави, оскільки ведуть до зміни системи цінностей, негативно впливають на демографічні показники та протирічать традиційним сімейним та моральним цінностям.

Наостанок хочу нагадати слова Едмунда Берка: «Єдине, що необхідно для тріумфу зла, це щоб хороші люди нічого не робили». Закликаю вас не бути байдужими до своєї країни, до людей, що вас оточують та до чужого горя. Пам'ятайте, якщо ми не зупинимо ювенальну юстицію, то вона, захищена міжнародними стандартами, Деклараціями ЄС та ПАСЄ, погубить Україну.

Олена Поперечна

---

Джерело: http://nslovo.com/?p=6770
Фото з rusk.ru

Обговорити статтю на форумі >>