Лига Защиты Гражданских Прав

1 ГРУДНЯ 2006 15:02

Імунологія за останні чверть століття стала одним з поширених предметів, а її принципи використовуються в багатьох медико-біологічних дисциплінах, в клінічних дослідженнях.

Парадокс заключається в тому, що, стрімко розвиваючись, нова імунологія (базована на сучасних підходах), вирощена на класичній старій системі, - не привнесла ні теоретичних, ні практичних досягнень в імунологію інфекційних хвороб, в розділ вакцинології. Поряд з тим, і надалі пропагується поступлення в організм дитини антигенів («АНТИГЕНІВ»!: тобто - проти генів людини) чужорідних білків - вакцин.

Інформоване, свідомо-добровільне погодження на будь-яке медичне втручання - основа існуючих вимог, що пред'являються до охорони здоров'я людини і до правових відносин між громадянином і органами охорони здоров'я України. Тобто громадянам України «не забороняється знати», а медичні працівники зобов'язані інформувати не лише про користь щеплень, але і про можливі поствакцинальні ускладнення.

Громадяни повинні знати, свідомо і добровільно приймати чи не приймати цей вид медичної допомоги, що передбачено в законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 29, ст. 228) (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 913-IV (913-15) від 05.06.2003), Стаття 12. (Профілактичні щеплення)., тобто, нарешті визнана можливість виникнення поствакцинальних ускладнень і в українських дітей.

Молодим батькам XXI століття, які з відповідальністю відносяться до виховання власних дітей, просто необхідно мати певні уявлення про те, що щеплення - це серйозна імунобіологічна операція. Вони повинні розуміти, що не можна провести щеплення всіх дітей підряд без негативних наслідків для здоров'я конкретної дитини. Не можна без шкоди привести до загального знаменника функціональний стан імунокомпетентних клітин багатомільйонного контингенту тих, кому проводять щеплення, генетично неоднорідних за своїм сприйняттям або несприйняттям інфекційних агентів - вірусів і бактерій.

Важливим є те, що у всі часи - а вакцини існують понад 200 років - були, є і будуть спеціалісти: одні-категорично за щепленння, інші - виступають проти масовості цього медичного втручання, треті - проти використання живих вакцин в «профілактиці здоров'я» дітей. Ще в СРСР були і четверті педіатри та фтизіатри, а також деякі епідемологи-імунологи, що робили спроби обмежити вседозволеність у «вдосконаленні» природи людини, починаючи з народження, доводячи небезпеку БЦЖ, тобто виступали проти вакцинації новонароджених.

30 листопада 2006 року в приміщенні Громадського центру Всеукраїнської громадської організації „Наша Україна" у Львівській області спільно з Громадською організацією „Рух опору" відбувся Круглий стіл на тему: „Вакцинація: за і проти".

Модератор Круглого столу, куратор із зв'язків з органами місцевого самоврядування ГЦ ВГО „НУ" Богдан Дідич розпочав захід словами: „Тривале замовчування багатьох аспектів масового охоплення ін'єкціями призвело до того, що цей, по суті, неоголошений широкомасштабний експеримент перетворився на повсякденне явище. Проблема вакцинопрофілактики стала вже соціальною, а не тільки медичною. Адже склалось уявлення, що тільки щеплення рятують світ від інфекційних захворювань, тільки завдяки вакцинам буде «переможено та ліквідовано» всі чи майже всі вірусні і бактеріальні інфекції. В наших пологових будинках на першу добу, після народження дитини, вводять БЦЖ без будь-якого дослідження та інших «дрібниць». Батьків ніхто не запитує, робити чи не робити, що є порушенням українського законодавства, а саме Наказу №48 Міністерства охорони здоров'я. При цьому відомо, що така тотальна «турбота» не привела до викоренення інфекційних хвороб. Вакцинувати ж можна тільки після діагностики, що виявляє і відсіює тих, кого щепити не можна, а таких чимало. І це лише початок „тотального" збереження нашого здоров'я".

За словами керівника ГО „Львівське міжобласне гуманітарне товариство" Б.Трача: "Жодним чином не претендуючи на істину в останній інстанції, ми сподіваємось, що проблеми, про які йтиметься, є актуальними не тільки для людей, які, ставши батьками, неминуче стикаються зі сферою медицини, але й для тих гінекологів, акушерів, неонатологів та педіатрів, до яких і звертаються батьки. Історики дитинства свідчать: те, як раніше поводилися з дітьми, тепер викликає обурення - чим далі в минуле, тим менше турботи про дітей. А що ж сьогодні? Нині саме медики є монополістами «істинного» та «авторитетного» знання про дітей, вони конструюють «норму», оцінюють ступінь відповідності їй і втручаються при наявності того, що вважається патологією. Я переконаний, що порушені проблеми повинні обговорюватися і розв'язуватися не лише медичними спеціалістами, а й широким колом людей, інтереси яких насамперед і потрібно відстоювати. Саме суспільний діалог, публічне дебатування може допомогти їх вирішити."

Голова ГО „Ліга захисту громадянських прав" з м. Києва В'ячеслав Костилєв розповів: „Вакцини не перевіряються ні на канцерогенний (здатність викликати рак), ні на мутагенний (здатність викликати генетичні мутації) ефекти. У вакцини додаються високотоксичні речовини (ртуть, формальдегід, фенол, алюміній), хоча ніхто й ніколи не довів нешкідливість їхнього застосування для дітей. Правильним буде зворотне - достатня кількість досліджень довела, що ці речовини отрутні, шкідливі для організму, можуть стати причиною важких хвороб. Після майже 70 років безконтрольного використання ртуті у вакцинах, в 1999 р. у світлі нашумілого суспільного скандалу Американською академією педіатрії (ААП) було рекомендовано негайно позбутися ртуті. Через два роки таку саму рекомендацію було дано американським Інститутом здоров'я (ІОМ). Крім того, у процесі виробництва вакцини постійно контамінуються (заражаються) мікробами, вірусами, грибками й найпростішими. Для деконтамінації, у свою чергу, також застосовуються токсичні речовини (антигрибкові препарати й антибіотики), так що в підсумку виходить отрутний коктейль із властивостями, які ще ніколи не вивчалися ."

Завідувач педіатричного відділення ЛОДСКЛ, к.мед.н., д-р Ярема Возниця заперечив опонентам та наголосив на вражаючому показникові смертності від різноманітних захворювань, розвінчав міф про шкідливість щеплення, підтвердив, що зі збільшенням кількості щеплень зменшується частота такого захворювання, як кашлюк. Доповідач, щоправда, відразу ж висунув вимоги до вакцин: вони повинні бути безпечними, ефективними та доступними за ціною, що залежить в першу чергу від того, до якого типу належить та чи інша вакцина.

«Сьогодні на стадії розробки є вакцини проти ракових захворювань, гемобластозів та папіломатозу», - привідкривши «завісу майбутнього», д-р Ярема Возниця звернув увагу присутніх на ключову проблему вакцинації: усе те, що відбувається після вакцинації, зовсім не означає, що воно відбувається внаслідок вакцинації. «Вакцини є найкращим бізнесом для держави, бо вони дозволяють їй зекономити суттєві кошти, які доводиться витрачати пізніше на лікування», - підсумував науковець.

Керівник ГЦ ВГО „Наша Україна" у Львові Юрій Антоняк поділився своїм досвідом: „Батькам не повідомляють ні про день проведення щеплення, ні про склад АКДС, ані про ту кількість протипоказань, які десятиліттями існують щодо введення БЦЖ і АКДС. А вони вводяться в перші півроку життя дитини, причому АКДС - тричі; це вакцини наймасовішого використання. Батьки погоджуються на щеплення переважно задля свого психологічного комфорту, але експериментувати на власній дитині - занадто дорога ціна за душевний спокій. За логікою, педіатри мали б давно відмовитися від такої практики проведення щеплень: без імунологів та генетиків, без індивідуального паспорта здоров'я та імунологічного статусу на кожну дитину, за відсутності необхідної апаратури. Звісно, якщо все це буде враховуватися, то лікарі не зможуть провести щеплення жодній дитині. Деякі лікарі керуються єдиним правилом - «Не нашкодь!», тому практикують відводи - інколи назавжди чи принаймні до школи або проставляють усі щеплення, пишуть довідки з переліком «щеплений» і беруть за це гроші. І засуджувати їх не треба - сьогодні в них немає іншого виходу."

Присутні офіційні особи:

Враховуючи суспільну значимість питань вакцинації населення, зокрема дітей, та факт, що норми чинного законодавства України та практика його застосування, які стосуються цих питань, є внутрішньо суперечливими та не відповідають стандартам Євросоюзу учасники „круглого столу" запропонували:

Ініціювати проведення громадських слухань щодо необхідності усунення колізій в законодавстві України щодо обов'язковості профілактичних щеплень, а саме звернутися до суб'єкта законодавчої ініціативи з пропозиціями про внесення змін у законодавство України, що регламентує обов'язковість проведення профілактичних щеплень з метою приведення їх у відповідність до Конвенції з прав дитини та Конституції України.

З цією метою звернутися до Львівської обласної ради з пропозицією розглянути винесені на обговорення питання після їх опрацювання профільною комісією ЛОР на розгляд сесії ЛОР з метою вдосконалення практики вакцинації в області, напрацювання пропозицій щодо відповідних змін до чинного законодавства України.

Після проведення громадських слухань щодо необхідності усунення колізій в законодавстві України щодо обов'язковості профілактичних щеплень планується звернутися до суб'єкта законодавчої ініціативи з пропозиціями про внесення змін у законодавство України, що регламентує обов'язковість проведення профілактичних щеплень з метою приведення їх у відповідність до Конвенції з прав дитини та Конституції України.

/Список присутніх ЗМІ/

ІА „ЗІК";

ІА „Львівський портал";

ІА „Гал-Інфо";

Радіо „Львівська хвиля";

Радіо „МАН".