Лига Защиты Гражданских Прав

В березні 2009 року цей проект Закону України «Про імунопрофілактику інфекційних хвороб» було розіслано по регіонах України для ознайомлення та надання пропозицій. 

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ІМУНОПРОФІЛАКТИКУ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Даний Закон визначає правові, соціальні та фінансові основи державної політики в галузі імунопрофілактики інфекційних хвороб, що спрямовані на забезпечення епідеміологічного благополуччя населення.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Імунопрофілактика інфекційних хвороб (далі - імунопрофілактика) - система заходів, які здійснює держава з метою попередження розповсюдження  та ліквідації інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень.

Профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до збудників інфекційних хвороб.

Медичні імунобіологічні препарати (далі -МІБП)  - вакцини, анатоксини, імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, діагностичні засоби (в тому числі - для діагностики in vitro), що застосовуються в медичній практиці з метою діагностики, специфічної профілактики та лікування інфекційних хвороб.

Антиген - сполука, яка після ввдедення в організм людини або тварини здатна викликати синтез антитіл.

Антитіло - білок,  відноситься до класу гамаглобулінів, синтезується в організмі людини або тварини в відповідь на введення певного антигену.

Вакцина - МІБП, призначений для створення специфічного імунітету до інфекційного захворювання. Вакцини виробляють із ослаблених або інактивованих мікроорганізмів, продуктів їх життєдіяльності або з їх антигенів, одержаних генно-інженерним або хімічним шляхом.

Імунітет - несприйнятливість організму людини або тварини до інфекційних збудників або чужорідних речовин.

Національний календар профілактичних щеплень (далі - Національний календар щеплень) - нормативно-правовий акт, прийнятий спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та затверджений Кабінетом міністрів України, що встановлює вікові групи та оптимальні строки проведення обов'язкових профілактичних щеплень та щеплень за епідемічними показаннями, яким підлягають громадяни України.

Профілактичне щеплення - введення в організм людини МІБП з метою створення специфічної несприйнятливості до збудника інфекційного захворювання.

Обов'язкове профілактичне щеплення  за віком - щеплення, яке проводяться громадянам України у відповідності до Національного календаря профілактичних щеплень.

Профілактичне щеплення за професійною діяльністю - щеплення з метою профілактики інфекційних хвороб, що не увійшли до обов'язкових щеплень Національного календаря профілактичних щеплень, але пов'язані з професійною діяльністю громадян,  яка може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб.

Профілактичне щеплення за епідемічними показаннями - щеплення з метою профілактики інфекційних хвороб, яке проводиться у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах.

Джерело збудника   інфекційної   хвороби   (далі   -  джерело інфекції) - людина або тварина,  заражені  збудниками  інфекційної хвороби

Контактні особи - особи, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою.

Носій збудника інфекційної хвороби  - людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби при відсутності симптомів цієї хвороби.

Післявакцинальні реакції - нестійкі (короткочасні) функціональні зміни в організмі внаслідок профілактичного щеплення.

Звичайні післявакцинальні реакції - нестійкі (короткочасні) функціональні зміни в організмі людини внаслідок профілактичного щеплення, про які вказано в інструкції для медичного використання МІБП.

Післявакцинальні  ускладнення - важкі та (або) стійкі розлади здоров'я, що виникли внаслідок профілактичного щеплення, які виходять за межі звичайних післявакцинальних реакцій на щеплення.

Протипоказання до щеплення - стан організму людини, коли після щеплення може виникнути післявакцинальне ускладнення або загострення наявного захворювання.

Ускладнений перебіг щеплення - поява на тлі професійно здійсненого щеплення інфекційного захворювання або загострення хронічного осередку інфекційного захворювання чи скритного перебігу хворобливого процесу.     

Холодовий ланцюг - комплекс організаційних, матеріально-технічних, кадрових та процедурних  заходів, який забезпечує дотримання умов для збереження відповідної активності та якості МІБП на всіх етапах їх виробництва, транспортування, зберігання та застосування від виробника до особи, яка підлягає щепленню.

Перехідний фонд (незнижуваний запас) - запас матеріальних цінностей (МІБП, діагностичних, дезінфекційних засобів, тощо) у складі резерву центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, який створюється для підтримку  епідемічного благополуччя або на випадок епідемії, об'єм зберігання якого підлягає постійному підтриманню та оновленню.

Сертифікат громадянина України про профілактичні щеплення - офіційний персональний документ, який розробляється і затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я і свідчить про стан щепленості  особи проти збудників інфекційних захворювань.

Інфекційне захворювання - захворювання, обумовлене живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), може передаватися від заражених осіб здоровим і схильне до поширення.

Епідемічна ситуація - показник епідемічного благополуччя території (об'єкта) у певний час, що характеризується рівнем і динамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю або відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб.

Благополучна епідемічна ситуація - інфекційні хвороби не реєструються або реєструються їх поодинокі випадки, відсутні сприятливі умови для поширення цих хвороб.

Нестійка епідемічна ситуація - рівень захворювання людей на інфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники, проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб.

Неблагополучна епідемічна ситуація - рівень захворювання людей на інфекційні хвороби перевищує середні багаторічні показники, реєструються спалахи інфекційних хвороб - існує загроза виникнення епідемії.

Епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу до рівнів, які значно перевищують загальний рівень захворюваності.

Спалах інфекційного захворювання - декілька захворювань на інфекційну хворобу, пов'язаних між собою спільним джерелом та (або) фактором передачі інфекції.

Стаття 2. Законодавство у сфері імунопрофілактики

Законодавство у сфері імунопрофілактики регулюється Основами законодавства України про охорону здоров'я, законами України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", „Про захист населення від інфекційних хвороб", цим Законом та іншими-нормативно-правовими актами.

Якщо міжнародними угодами встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, використовуються правила міжнародної угоди.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону розповсюджується на громадян та юридичних осіб.

Іноземні громадяни та громадяни, що не мають громадянства України, постійно або тимчасово знаходяться на території України, користуються правами та  несуть відповідальність, встановлену цим Законом.

РОЗДІЛ II. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ

Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері імунопрофілактики

Кабінет Міністрів України у сфері імунопрофілактики:

• затверджує перелік захворювань для профілактики яких здійснюються  відповідні щеплення, порядок, терміни їх проведення та групи населення, які підлягають цим щепленням;
• затверджує національний календар профілактичних щеплень та зміни до нього;
• забезпечує фінансування та матеріально-технічне оснащення закладів охорони здоров'я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до імунопрофілактики;
• координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; укладає міжурядові договори;
• вирішує інші питання у межах повноважень, визначених цим Законом.

Стаття 5. Державна політика в сфері імунопрофілактики

Державна політика у сфері імунопрофілактики спрямована на попередження, обмеження розповсюдження, ліквідацію інфекційних хвороб і забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення шляхом здійснення профілактичних щеплень.

У цій сфері держава гарантує:

• безоплатне проведення профілактичних щеплень, включених в національний календар профілактичних щеплень, та за епідемічними показниками в закладах системи охорони здоров'я незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості;
• доступність та використання для імунопрофілактики ефективних медичних імунобіологічних препаратів;
• соціальну підтримку громадян у разі виникнення поствакцинальних ускладнень;
• державний контроль якості, ефективності та безпеки медичних імунобіологічних препаратів;
• підтримку наукових досліджень у галузі розробки ефективних  медичних імунобіологічних препаратів;
• включення у державні освітні стандарти підготовки медичних працівників з питань імунопрофілактики;
• підтримку вітчизняних виробників, забезпечення сучасного рівня виробництва медичних імунобіологічних препаратів;
• удосконалення системи статистичної звітності для оцінки ефективності використання вакцин;
• забезпечення єдиної державної інформаційної політики;
• розробляє та здійснює відповідні державні цільові програми;
• розвиток міжнародного співробітництва.

Реалізацію державної політики у сфері імунопрофілактики забезпечують Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ

Стаття 6. Громадяни при проведенні профілактичних щеплень мають право на:

• виконання положень даного  Закону  у частині проведення обов'язкових щеплень та  щеплень за   епідемічними  показами,  персонально та у відношенні своїх дітей;
• отримання від медичних працівників повної та достовірної інформації щодо необхідності профілактичних щеплень, наслідків відмови від них, можливих поствакцинальних реакціях та  ускладненнях;
• безоплатне забезпечення профілактичних щеплень, включених до національного календаря профілактичних щеплень та профілактичних щеплень за епідемічними показами;
• одержувати профілактичні щеплення в  закладах охорони здоров'я незалежно від форм власності;
• безоплатний медичний огляд, а при необхідності медичне обстеження;
• безоплатне лікування в  державних закладах охорони здоров'я при виникненні поствакцинального ускладнення;
• соціальний захист при виникненні поствакцинального ускладнення;
• відмову від профілактичних щеплень.

Стаття 7. При відмові громадян від профілактичних щеплень держава має право на:

• зафіксувати відмову громадянина від щеплення з попередженням про можливі наслідки, передбачені цим Законом;
• заборону громадянам на виїзд до країн, перебування в яких, у відповідності до міжнародних вимог, потребує відповідного профілактичного щеплення;
• тимчасово відмовити громадянам у прийомі до освітніх та оздоровчих закладів у разі виникнення масового  інфекційного захворювання або при загрозі виникнення епідемій;
• відмовити громадянам у працевлаштуванні на роботу, виконання якої пов'язано з високим ризиком захворювання на інфекційні хвороби. Перелік робіт, виконання яких, пов'язано з високим ризиком захворювання на інфекційні хвороби, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. При проведенні профілактичних щеплень громадяни зобов'язані:

• виконувати рекомендації медичних працівників;
• у письмовій формі підтверджувати відмову від профілактичних щеплень. 

 

РОЗДІЛ IV. ФІНАНСУВАННЯ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ

Стаття 9. Фінансування профілактичних  щеплень

Фінансування профілактичних щеплень здійснюється  за  рахунок  коштів Державного  бюджету  України та місцевих бюджетів, коштів фондів медичного страхування, а також інших джерел фінансування  -  за рахунок  коштів  підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів фізичних осіб.

Щеплення з метою профілактики та лікування інфекційних хвороб, включених до національного календаря  щеплень як обов'язкових , так і за епідпоказами, здійснюються  за  рахунок коштів Державного   бюджету   України.

Профілактичні  щеплення  за  епідемічними показаннями та при загрозі масового розповсюдження інфекційного захворювання проводяться для громадян безоплатно за рахунок  коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 10. Забезпечення медичними імунобіологічними препаратами

Порядок забезпечення закладів охорони здоров'я медичними імунобіологічними  препаратами  встановлюється  спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я на поточний рік відповідно до розрахункової кількості медичних імунобіологічних препаратів та з урахуванням 25% перехідного фонду на наступний рік.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ

Стаття 11. Організаційні основи діяльності у сфері імунопрофілактики

Проведення імунопрофілактики забезпечують спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Контроль за здійсненням заходів з імунопрофілактики покладається на  установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Проведення імунопрофілактики у Збройних силах України, органах внутрішніх справ, міністерства надзвичайних ситуацій, інших військових формуваннях та органах, в яких законодавством України передбачена військова служба а також в закладах відбування покарань, забезпечують відомчі військово-медичні установи.

Стаття 12. Національний календар профілактичних щеплень

Національним календарем профілактичних щеплень визначається перелік інфекційних захворювань, з метою профілактики яких проводяться відповідні щеплення, порядок, терміни їх проведення та групи населення, що підлягають плановим щепленням та щепленням за епідемічними показниками. Планові профілактичні щеплення проводяться всім громадянам України у терміни, визначені  національним календарем профілактичних щеплень.

Національний календар профілактичних щеплень розробляється та обновлюється в залежності від епідемічної ситуації, рекомендацій та вимог Всесвітньої Організації охорони здоров'я  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я  і затверджується Кабінетом міністрів України.

Стаття 13. Профілактичні щеплення за епідемічними показаннями, при виникненні спалахів інфекційного захворювання

Профілактичні щеплення за епідемічними показаннями проводяться громадянам при загрозі виникнення інфекційних захворювань, перелік яких затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Профілактичні щеплення при загрозі виникнення спалаху інфекційного захворювання здійснюються певним категоріям громадян, які визначаються наказом спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я законодавчим шляхом може постановити, що категорія громадян, яка знаходиться під загрозою, повинна бути щепленою та брати участь у інших заходах специфічної профілактики, якщо виявляється інфекційне захворювання з критично важкими формами перебігу та існує небезпека його епідемічного поширення. В цьому випадку основне право на фізичну недоторканість обмежується.

Рішення про проведення профілактичних щеплень за епідемічними показаннями приймають головний  державний санітарний лікар України,  головний державний санітарний лікар  Автономної  Республіки  Крим,  головні державні  санітарні  лікарі  областей,  міст Києва та Севастополя, головні  державні  санітарні   лікарі   спеціально   уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони,  внутрішніх справ, охорони державного кордону, Служби безпеки України.

Терміни та порядок проведення профілактичних щеплень за епідемічними показаннями визначаються наказом спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 14. Вимоги до проведення профілактичних щеплень

Профілактичні щеплення громадянам проводяться лікувально-профілактичними закладами незалежно від форми власності, за умов наявності ліцензії на здійснення діяльності в галузі імунопрофілактики.

Профілактичні щеплення проводяться за згодою громадян, батьків або інших законних представників неповнолітніх громадян, що визнані недієздатними у порядку, визначеному законодавством України.

Профілактичні щеплення здійснюються після обов'язкового медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Перелік медичних протипоказань до профілактичних щеплень затверджується  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації. Особам віком до чотирнадцяти років чи визнаним у встановленому законом порядку недієздатними профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Керівники лікувально-профілактичних закладів, в яких здійснюються профілактичні щеплення, несуть відповідальність за організацію  профілактичних щеплень та відповідну підготовку працівників, які проводять профілактичні щеплення.

Профілактичні щеплення проводяться відповідно до правил та у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Стаття 15. Сертифікат профілактичних щеплень

Лікар, який робить профілактичні щеплення, повинен негайно вносити кожне проведене щеплення у сертифікат профілактичних щеплень, або, у разі, якщо сертифікат профілактичних щеплень відсутній або не надається, виписати довідку про проведення щеплення.

Лікар, який робить щеплення, (на вимогу громадянина) повинен внести зміст довідки про проведення щеплення у сертифікат профілактичних щеплень.

У разі, якщо це не здійснено лікарем, управління охорони здоров'я, на прохання громадянина, та у відповідності до наданої довідки, повинне зробити відмітку у сертифікаті профілактичного щеплення.

Сертифікат профілактичних щеплень повинен містити такі відомості про кожне проведене щеплення:

1. Дата проведення щеплення;

2. Назву та серію вакцини;

3. Назву захворювання, проти якого робиться щеплення;

4. Ім'я та адресу лікаря, який робить щеплення;

5. Підпис лікаря, який робить щеплення або підтвердження запису управлінням охорони здоров'я.

6. Відмову від проведення щеплення у разі існування такої з визначення причини.

У сертифікаті профілактичних щеплень повинні бути зазначені дії при виникненні поствакцинальної реакції та поствакцинального ускладнення на щеплення, а також установи (заклади), до яких слід звернутись у таких випадках.

Сертифікат профілактичних щеплень має бути захищений належним чином від підробок.

Стаття 16. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів

Для профілактичних    щеплень  застосовуються     медичні  імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.

Серед МІБП перевага надається комбінованим вакцинам (до складу яких входить чотири або більше антигенів), які вироблені  за сучасними технологічними процесами та пройшли клінічні дослідження на території України та країн європейського союзу.

МІБП (вакцини), зареєстровані в ЕС за централізованою процедурою, підлягають реєстрації в Україні без проведення додаткових клінічних досліджень.

Медичні імунобіологічні препарати можуть відпускатися громадянам   за   рецептами  лікарів у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я

Стаття 17. Зберігання, транспортування та знешкодження непридатних до використання медичних імунобіологічних препаратів

Зберігання, транспортування та знешкодження непридатних до використання медичних імунобіологічних препаратів здійснюється відповідно до правил, встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Контроль за дотриманням  умов  зберігання,  транспортування та знешкодження  непридатних до використання медичних імунобіологічних  препаратів  здійснюється  установами   державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Стаття 18. Державний контроль  медичних імунобіологічних препаратів

Державний контроль якості, ефективності та безпечності медичних імунобіологічних  препаратів, які використовуються для імунопрофілактики, здійснює державний орган, уповноважений Кабінетом міністрів України.

Порядок проведення державного контролю якості, ефективності та безпечності медичних імунобіологічних  препаратів, які використовуються для імунопрофілактики, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони  здоров'я.

Стаття 19. Особливості ліцензування в сфері імунопрофілактики

Ліцензування видів діяльності в сфері імунопрофілактиці регулюється законодавством України про ліцензування.

Перелік додаткових умов здійснення вказаного виду діяльності визначається положенням про ліцензування певних видів діяльності, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Система статистичної звітності в сфері імунопрофілактики

До державного статистичного обліку надаються відомості про профілактичні щеплення, післявакцинальні реакції та післявакцинальні ускладнення.  

Відомості про профілактичні щеплення,  післявакцинальні ускладнення та відмови від профілактичних щеплень реєструються у медичній документації та  сертифікаті профілактичних щеплень. 

Порядок реєстрації профілактичних щеплень, післявакцинальних реакцій, післявакцинальних ускладнень, оформлення відмови від профілактичних щеплень, а також форми медичних документів та сертифікату профілактичних щеплень встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ГРОМАДЯН ПРИ ВИНИКНЕННІ ПОСТВАКЦИНАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ

Стаття 21. Право громадян на соціальний захист при виникненні поствакцинальних ускладнень

При виникненні післявакцинальних ускладнень громадяни мають право на отримання  грошової компенсації у випадку коли:

1)   були призначені на підставі даного Закону;

2) були передбачені законодавством або проводилися на підставі розпоряджень щодо виконання міжнародних положень охорони здоров'я;

3)  профілактичні щеплення були офіційно рекомендовані відповідальною установою та здійснені персоналом установи.

У випадку, якщо громадянин, в якого встановлено післявакцинальне ускладнення, признаний інвалідом, внаслідок цього ускладнення, має право на державну грошову одноразову компенсацію та щомісячну грошову компенсацію у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

Виплати грошових компенсацій при виникненні післявакцинальних ускладнень, проводяться за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

Стаття 22.  Державні грошові компенсації при виникненні поствакцинальних ускладнень

При виникненні післявакцинального ускладнення громадянин має право на отримання грошової компенсації у розмірі 1000 неопадковуваних мінімумів, встановлених законодавством України на день виплати грошової компенсації.

Перелік післявакцинальних ускладнень, при виникненні яких передбачаються виплати грошової компенсації, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

У випадку смерті громадянина внаслідок післявакцинального ускладнення, право на отримання грошової компенсації у розмірі 5000 неопадковуваних мінімумів, встановлених законодавством України на день виплати грошової компенсації, мають члени його родини.

РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом  закони  та  інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців після набрання чинності цим Законом:

• подати на  розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;
• привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
• забезпечити прийняття відповідно до компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;
• забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними     органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

---