Лига Защиты Гражданских Прав

Дзеркало Тижня
№ 19 (698) 24 — 30 травня 2008 

Автор: Ольга СКРИПНИК

Усього кілька тижнів не дожив до останнього шкільного дзвінка краматорський одинадцятикласник Антон Т. Де знайти потрібні слова, щоб висловити щире співчуття його батькам? Сказати традиційне: Господь завчасно забирає на небеса лише найкращих? Чи повторити думку чиновників Міністерства охорони здоров’я про те, що позапланову вакцинацію проти кору та краснухи українці повинні пережити, аби захистити Європу від епідемій кору, бо хтось колись вирішив, що цій хворобі слід покласти край до 2010 року?!

Щеплення не примусове, але обов’язкове

Трагічний випадок у Краматорську, звісно, нажахав усіх, хто погодився на вакцинацію, так само, як і їхніх батьків та рядових медиків, чиїми руками реалізується цей сумнівний проект звільнення Європи від вірусів. Резонанс від трагедії був таким, що на це звернув увагу президент України і викликав на килим міністра охорони здоров’я.

У Донецькій області — сльози, тривога, а керівництво санепідемслужби МОЗ України та представники ВООЗ і ЮНІСЕФ проводять черговий брифінг, на якому переконують, що все йде за планом, а 14 школярів у Донецькій області госпіталізовані лише через бажання лікарів перестрахуватися. Згодом стало відомо, що в лікарнях уже перебувають 68 юнаків і дівчат, які відчули себе зле саме після щеплення. Нарешті ввечері міністр охорони здоров’я В.Князевич повідомив: проведення позапланової вакцинації призупинено.

Жаль, що пізно. На думку експертів, ці події «спалили» міністра, поставили хрест на всіх його планах із реорганізації системи охорони здоров’я. Довіру втрачено, час — також, шанси на підтримку відтепер мінімальні. Відверто кажучи, нинішнє керівництво Міністерства охорони здоров’я мало всі шанси вийти сухим із води, — адже рішення про масову вакцинацію приймалося задовго до того, як відомст­во очолив В.Князевич. Нагадаю, старт кампанії було призначено ще на листопад 2007 року, але тоді щось «не зрослось», і акцію вкотре відклали на півроку. За цей час науковці та громадські організації зуміли привернути увагу суспільства до цієї проблеми, вказали на вузькі місця кампанії, віддаючи тим самим козир до рук міністра. На жаль, тривожні висновки науковців нікого в міністерстві не зацікавили. 23 лютого в ексклюзивному інтерв’ю «Дзеркалу тижня» міністр заявив, що «...скасував рішення, які примушували робити це щеплення. І головне — вакцина повинна пройти обов’язкову реєстрацію в Україні». Проте буквально через три дні — 27 лютого — Кабінет міністрів підписав відповідне рішення, яке відразу ж кинулася виконувати санепідемслужба. Та, власне, ця служба й до того не переставала відкрито лобіювати кампанію масової вакцинації проти кору та краснухи вакциною індійського виробництва.

З компетентних джерел у Міністерстві охорони здоров’я відомо, як узгоджувалися плани: міжнародні організації наполягали на максимальній кількості вакцинацій: вони заздалегідь знали, скільки молоді віком від 15 до 29 років проживає у тому чи іншому місті чи районі. Наші держслужбовці, які апріорі повинні відстоювати передусім державні інтереси, легко погоджувалися і здавали позиції, а точніше — здавали нас із вами та наших дітей. Доказів цього — більш ніж достатньо. Достатньо — для кого? Для нас із вами, для тих, хто добре знає, що за словами про захист населення від епідемії, від інфляції чи незалежного тестування, як правило, криються чиїсь конкретні інтереси. І, на жаль, зовсім недостатньо для тих компетентних органів, які, відповідно до закону, повинні відстоювати дер­жавну безпеку та, врешті-решт, захищати права громадян саме нашої країни. Очевидно, державні мужі вважають, що 9 мільйонів доз живої (!) вакцини проти кору та краснухи для 46-мільйонного населення України ні сьогодні, ні в майбутньому нічим не загрожують. Навіть якщо припустити, що масової вакцинації все ж таки не буде, — де і як можна безпечно утилізувати це вірусне нашестя? Гадаєте, країна-виробник назад прийме? Чи, може, виручать ВООЗ разом із ЮНІСЕФ, які подарували нам цього троянського коня?

Колись казали, що українці довго запрягають, зате швидко їздять. У теперішніх політичних реаліях не ми, а нас запрягають, і не лише нав’язують нашим дітям правила поведінки для країн третього світу, а й впливають на стан їхнього здоров’я. За словами вчених, вакцина, вирощена на клітинах іншого — азійського — генотипу, не мине безслідно для європейців. Однак, якби не трагічний випадок із краматорським школярем, певно, ніхто з високопосадовців не звернув би уваги на те, що відбувається в країні. Сьогодні нарешті заворушилися чиновники різних відомств — створюються комісії, проводяться десятки нарад, але на жодній із них так ніхто й не почув чіткої відповіді: як, на підставі чого потрапила до України така величезна партія вакцини? Зауважте, не ліків, а саме імунобіологічних препаратів, які становлять потенційну небезпеку і повинні чітко контролюватися відповідними службами.

Чи були підстави для масової вакцинації?

Погодьтеся, сьогодні принципово важливо знати, хто саме виступив ініціатором масової вакцинації. Чиновники МОЗ вміло ухиляються від відповіді: мовляв, ВООЗ і Україна мають спільне бачення проблеми.

Лише на брифінгу, коли пауза після запитання непристойно затягнулася, перший заступник міністра М.Проданчук визнав: «Україна звернулася з проханням по допомогу».

Правду сказав. Думається, в архіві МОЗ ще зберігаються листи-подяки від представника ЮНІСЕФ, надіслані на ім’я С.Бережнова, з яких можна довідатися, що українська сторона дуже люб’язно приймає всі рекомендації міжнародної організації, а тому, відповідно до попередніх домовленостей, масова вакцинація «повинна розпочатися 19 листопада 2007 року».

Невідомо, чи отримував подяки М.Проданчук, — у міністерстві він працює недавно, але його заступниця Л.Мухарська обіймає свою посаду вже багато років, тож передісторію масової вакцинації знає чудово. Ще з літа минулого року Л.Мухарська переконувала всіх і всюди, що в нас була велика епідемія кору 2006 року — тоді захворіло 45 тисяч осіб, п’ятеро з них померло. Вихід один — масові щеплення проти кору. А до чого тут краснуха? — запитаєте ви. На думку чиновниці, проводити кампанію двічі — складно, тож простіше за одним рипом колоти всіх підряд двокомпонентною вакциною.

Інфекціоністи, і серед них академік АМН України Жанна Возіа­нова, вважають, що, по-перше, хлопців необхідно вакцинувати проти епідпаротиту, спалахи якого постійно виникають в армії (ускладнення загрожують безпліддям). А по-друге, дані вітчизняного моніторингу свідчать, що «серопозитивними до вірусу кору є майже 85% населення України, рівною мірою у селах та містах. Вакцинальна корекція потрібна не більше ніж для 15% населення». Це означає, що переважна більшість населення має імунітет, який виробився як внаслідок планових щеплень у дитинстві, так і внаслідок пережитих спалахів кору. Для нас із вами це означає, що поголовна вакцинація зовсім непотрібна. А для виробників вакцини та їхніх друзів?!

Маємо всі підстави сумніватися у правдивості даних, наведених санепідемслужбою, щодо кількості хворих та померлих від кору протягом 2006 року. У нас збереглися офіційні повідомлення МОЗ того часу: «Шановні колеги, просимо Вас не застосовувати термін «епідемія» стосовно епідемічної ситуації захворюваності на кір в Україні. Прес-служба МОЗ офіцій­но заяв­ляє, що в Україні, і зокрема у м. Києві, епідемії кору не спостерігається. Звертаємо Вашу увагу, що, за критеріями ВООЗ, епідемією вважається ситуація, коли рівень захворюваності на певну інфекцію перевищує 1% загального населення певного регіону».

Хто ж так точно порахував десятки тисяч хворих, коли навіть кількість смертей від кору щоразу називається інша —від 4 до 6 осіб? Перейти від повного заперечення спалаху кору до висновку про епідемію було непросто, але чиновники МОЗ впоралися: цифра 45 тисяч, на думку експертів, не випадкова. Щоб підігнати дані під стандарт ВООЗ, треба було намалювати 46 тисяч, які й становлять 1% населення України, — але тоді, хоч заднім числом, слід визнавати, що епідемія справді була. Довелося коригувати цифри так, щоб догодити і вашим, і нашим.

Улюблена справа керівництва сан­епідемслужби — показувати різнокольорові графіки, карти та діаграми, які повинні якщо не налякати, то принаймні присоромити українців: адже саме від нашої столиці простяглися зловісні стрілки по всьому світу, це ми розвезли злощасний кір, стали джерелом небезпеки для жителів Європи, Азії і навіть заокеанської Америки.

За словами М.Проданчука, «...сьогодні ми не маємо захисту на 95 %, а, за епідпоказниками, захист популяції можливий лише у такому випадку. Ми не єдині у світі з такою ситуацією, — Японія має схожі обставини. Висновок очевидний — потрібно робити вакцинацію, і не лише з позиції окремого громадянина, а задля захисту всього нашого населення, всієї Європи».

Цікаво, чому наша санепідемслужба вирішила, що вся Європа, окрім нас, уже звільнилася від кору? Незаперечний авторитет в інфектології, Жанна Возіанова стверджує, що «повністю ліквідувати кір ще неможливо. Коли велися розмови про ліквідацію поліомієліту та інших інфекційних хвороб, до списку потрапив і кір, але згодом стало зрозуміло — поспішили. Поки що йдеться лише про контроль над цим захворюванням. В Україні проводяться планові вакцинації — але хоча б раз робився аналіз їх ефективності? Який рівень імунітету залишається після чергового щеплення? З цього треба починати».

У Європі — кір, а в Україні — масові щеплення

Підтвердженням слів Жанни Іванів­ни служать дані ВООЗ про те, що спалахи кору було зафіксовано не лише у нас, а й у Румунії, Італії, Великобританії, Німеччині та інших європейських країнах. Якщо уважно проаналізувати нашу статистику, то неважко помітити, що найбільше хворих, окрім столиці, було у прикордонних областях — Сумській, Харківській, Закарпатській. Отож це дуже велике питання — ми розвозили кір, чи його привезли до нас. Приміром, у Данії та Швейцарії гуляв вірус генотипу В3, у Румунії — Д4, а до України та Іспанії завітав Д6. Хоча думаю, що цю різницю чиновники МОЗ просто не помітили. Під час діалогу керівництва сан­епідемслужби із вченими професор-імунолог поцікавилася, який саме генотип вірусу кору містить індійська вакцина. Заступник головного дер­жавного санітарного лікаря перезирнулася з керівником центру імунобіологічних препаратів, і вони дружно усміхнулися: «Кір — не грип, у нього один вірус!» Чи варто після цього дивуватися, що такі «компетентні» чиновники легко погодилися на поставки двокомпонентної вакцини КК, тоді як імунологи вважають це великою помилкою?

— Зайва імунізація — зайва алергізація, — переконана професор Катерина Гаркава. — І не слід вважати, що алергія — це лише зовнішні прояви: висип або почервоніння. Не забувайте про анафілактичний шок, який може скінчитися летально. Перш ніж розпочати масову вакцинацію дорослого населення, слід добре проаналізувати календар щеплень. Протягом першого року життя дитина отримує 17 вакцин! Наступні півроку теж екстремальні — до них додаються ще чотири вакцини, які вважаються обов’язковими. Чи може ця атака на імунну систему забезпечити ефективне її функціонування?

Оскільки вакцину пропонують індійську, йдеться про популяцію не європейську, а азійську, а це означає наявність антигенів, із якими ми, українці, не знайомі. Це може призвести до появи таких алергічних реакцій і станів, яких ми навіть припустити не можемо. Якщо відомо, що 85% молоді мають антитіла до вірусу кору, а до вірусу краснухи їх мають 89% молодих жінок репродуктивного віку, — хотілося б зрозуміти, на підставі чого приймалося рішення про масову вакцинацію молоді?..»

Гадаю, це багатьом хотілося б з’ясувати. У дуже багатьох фахівців виникають сумніви щодо якості індійської вакцини. Підставою для цього служить інформація самого виробника про досить тяжкі ускладнення, що проявляються після щеплення. Насторожує той факт, що виробник перелічує набагато більше ускладнень, ніж про це інформують чиновники МОЗ під час роз’яснювальної кампанії. Санепідемслужба говорить про підвищення температури та набряк у місці введення, тоді як виробники називають тромбоцитопенію — один випадок на 30 тисяч, а також енцефаліт та анафілактичний шок — один випадок на мільйон щеплень. Наші чиновники, певно, вважають, що виробник сам на себе наговорює, бо, за словами Г. Мойсеєвої, директора ДП «Центр імунобіологічних препаратів», претензій до індійської вакцини немає: «У світі було використано 40 млн. доз цієї вакцини для проведення кампаній масової імунізації. У нас є описані наслідки щодо всіх країн, які стосуються поствакцинальних реакцій, є також дані про проведення масової імунізації в Ірані, коли були вакциновані і вагітні жінки. Ми зробили аналіз даних ВООЗ, що містяться у досьє на індійську вакцину: жодного ускладнення не реєструвалося».

Але не тіштеся тим, що КК начебто благополучно використовувалася у Центральній та Східній Європі, зокрема і в Росії. Насправді ж Росія використовує протикорову вакцину власного виробництва і, дбаючи про національну безпеку, не приймає такої гуманітарної допомоги. А до Центральної та Східної Європи керівництво Центру імунобіологічних препаратів, очевидно, зараховує Албанію, Румунію, Киргизстан, Молдову, Таджикистан, Азербайджан та Іран, де проводилися щеплення індійською вакциною.

До речі, у Швейцарії та у Вели­кобританії зафіксовано спалахи кору, які не зменшуються ще від 2006 року, однак уряди цих країн не поспішають запроваджувати масову імунізацію індійською вакциною. І ВООЗ, до речі, чомусь не наполягає. Відомо, що в Австрії, Німеччині та Норвегії, виявивши кір, вирішили проконтролювати процес щеплень у школі, але з обов’язковою перевіркою імунного статусу кожної (!) дитини. У нас же вакцинацію нав’язують абсолютно всім у віці від 15 до 29 років, включно з тими, хто вже перехворів, хоча навіть студенти-медики знають, що в такому разі виробляється пожиттєвий імунітет. Вакцина, між іншим, забезпечує його, у кращому випадку, на кілька років, а в гіршому — він не виробляється зовсім, як це й сталося з багатьма юнаками та дівчатами, що заразилися у 2006-му. До речі, планові щеплення, за звітами санепідемслужби, проходили успішно, і лише тепер Л.Мухарська пояснює, що «...вак­цинація тоді проводилася низькоімуногенними вакцинами, отриманими по лінії гуманітарної допомоги, які не проходили державної реєстрації в Україні».

Звідки гарантії, що нинішня «гуманітарка» краща?!

Фальш-старт чи тактичний прийом?

Особливе занепокоєння викликає той факт, що вакцина проти краснухи вкрай небезпечна для вагітних жінок: європейські виробники такого препарату в інструкціях зазначають, що після щеплення слід уникати зачаття щонайменше три місяці. В інструкції до індійської вакцини цей термін чомусь скорочено до двох місяців, а в деяких варіантах перекладу українською мовою було вказано всього 28 днів. Така ж непослідовність і щодо артритів та артралгій, які виникають після щеплення: в одних документах — це у 20% випадків, а в інших — «незначна кількість».

Нагадаю, що в березні під час діалогу із вченими головний державний санітарний лікар України привселюдно пообіцяв: «Жодної ампули препарату не пропущу в Україну, якщо серед ускладнень аж 20% артритів! Перше моє розпорядження — зареєструвати вакцину в установленому порядку, так, як це робиться з усіма іншими імунобіологічними препаратами. Є ще кілька виробників, які випускають аналогічні вакцини, — треба зареєструвати їх в Україні, і якщо хтось не хоче робити щеплення індійською вакциною, яку запропонувала ВООЗ, він матиме вибір. Хоча наслідки й ускладнення від вакцинації — не такі вже й великі, як про це кажуть. Це може статися навіть від суші: з’їв порцію — і можливий анафілактичний шок. Але ж цим не залякують! Уряд прийняв рішення, що ця акція відбуватиметься не у квітні, а протягом року. Ми мали складні й напружені перемовини і з ВООЗ, і з ЮНІСЕФ. Для них було трохи дивно й незрозуміло — вони це досить легко зробили в Молдові, в Азербайджані, в Туркменистані, і ніде жодних проблем не виникало. Я їм пояснив, що українське суспільство демонструє достатньо високий рівень свободи. Сьогодні ми не можемо скористатися тоталітарними методами — 30 років тому ми б за місяць це зробили і забули».

Не зовсім, правда, зрозуміло, чим нинішні методи відрізняються від тоталітарних. Офіційний старт було призначено на 26 травня, однак уже 5 травня в Донецькій області стартувала масова вакцинація. Незабаром підключилися Луганська та Полтавська області. Представники санепідемслужби Івано-Франківської області в телеефірі заявили на всю країну, що без щеплення жоден випускник не отримає довідку для вступу до університету, а кримчани переконували всіх, що до них завезли вакцину італійського виробництва.

Перший раунд виграли харків’яни, які категорично відмовилися починати щеплення до офіційно призначеної дати. А тепер хай донеччани міркують: на якій підставі вони вводили дітям незареєстровану вакцину за три тижні до затвердженої дати? Усні вказівки — для прокуратури не аргумент.

Поствакцинальна німота

Очевидно, дочасний старт був дуже потрібний організаторам кампанії — хто між святами розбиратиметься в ситуації? І якби не трагічний випадок у Краматорську, ніхто б не звернув на це уваги.

Кажучи «ніхто», я маю на увазі всіх державних мужів, причетних до охорони здоров’я, безпеки і прав громадян, а також лідерів політичних партій, які не звернули жодної уваги на експеримент, що розпочався в Україні. Мовчала Верховна Рада і, зокрема, ті її комітети, котрі займаються охороною здоров’я, сім’єю, правовими питаннями. Мовчав тіньовий уряд. Мовчали ті політики, які буквально напередодні незалежного тестування вимагали його скасувати, бо вважали це експериментом над дітьми: що коли хтось погано почувається, а його змушують відповідати на запитання тестів?! Краматорський одинадцятикласник успішно пережив тестування, восени став би студентом технічного університету. Але не пережив щеплення. Чому ж мовчали політики, які так часто з приводу і без нього рвуться захищати маленьких українців? Як складали тести провакциновані школярі, якщо температура у декого з них піднімалася до 39? Краматорськ провів в останню путь 17-річного Антона, так і не дочекавшись адекватної реакції влади. І вже після того, як погасли поминальні свічки на дев’ять днів, політиків прорвало — секретар РНБОУ виголосила полум’яну промову, звинувативши у трагедії чинний уряд, начебто сама, як колишній міністр охорони здоров’я, не знає порядку підготовки документів для Кабміну. Сьогодні вже ні для кого не секрет, що рішення про вакцинальну кампанію було прийнято попереднім урядом з подачі тодішніх міністра охорони здоров’я і головного дер­жавного санітарного лікаря.

Вже рік тривають розмови про масове щеплення. Здається, вже всі знають, що двокомпонентна вакцина КК ніде не використовується під час планових щеплень, а використовується лише як гуманітарна допомога для позапланової вакцинації громадян країн третього світу. Чи варто вірити тому, що спостереження за провакцинованими громадянами проводяться у всіх віддалених кишлаках та аулах? Чи можна довіряти даним медицини, яка перебуває у ще гіршому стані, ніж наша?

Хотілося б також дізнатися, хто чи що заважає компетентним органам з’ясувати, чому МОЗ грубо порушує українське законодавство. По-перше, у календарі щеплень передбачено два планових щеплення від кору в дитинстві, і жодного слова — про позапланове в дорослому віці. По-друге, щеплення дозволяється робити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами. І, по-третє, незаконне проведення медико-біологічних або інших дослідів над людиною карається не лише штрафом, а й обмеженням волі та позбавленням права займатися певною діяльністю. Кого цікавлять подробиці — читайте Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000 р.) та Кримінальний кодекс України, зокрема статтю 142.

Природно постає запитання: хто відповість за дочасний старт вакцинальної кампанії, за те, що майже сотня дітей опинилася на лікарняних ліжках, врешті-решт за те, що батьки втратили єдиного сина? Хоч як дивно, на брифінгу саме на ці запитання журналісти почули миттєву відповідь від М.Проданчука: «Звісно, уряд!» Довелось уточнювати: «Який саме — Януковича чи Тимошенко?» — «Звісно, Тимошенко, адже рішення було підписане в лютому. А конкретно — повинен відповідати міністр охорони здоров’я», — переконаний перший його заступник.

М.Проданчук кілька разів наголошував, що він обіймає посаду першого заступника міністра лише чотири місяці, але забув при цьому, що В.Князевич працює рівно стільки ж. І не до нього, а до екс-міністра В.Гайдаєва та його заступника С.Бережнова зверталися представники ВООЗ, які знайшли аргументи, що переконали чиновників у необхідності позапланової вакцинації. До них же зверталися з листами і вчені Академії медичних наук, які застерігали від непродуманих та поспішних кроків, але, очевидно, їхні аргументи були менш переконливими.

І в результаті індійський виробник вакцин отримав супервигідне замовлення. Щоправда, інколи чомусь називають не дев’ять, а вісім мільйонів доз, запевняючи, що за все заплатив ЮНІСЕФ: 5 мільйонів доларів за вакцину та шприци і 300 тисяч доларів — за проведення просвітницької роботи й агітації.

Не можна розібратися і з тим, скільки ж партій вакцини було завезено до України: одні чиновники кажуть — 12, інші — 13. Але найважливіше те, що ніхто точно не може сказати, зареєстрована індійська вакцина в Україні чи ні. М.Проданчук кілька разів повторив, що реєстрація відбулася 18 квітня. Однак Державна служба лікарських засобів категорично наполягає, що реєстрації не було. Кому вірити? І в лютому, і в березні, і на початку квітня санепідемслужба офіційно заявляла, що реєстрації не було й не буде: «Законодавство передбачає ввезення незареєстрованих препаратів за певних обставин, — поділилася таємницею Л.Мухарська. — Планувалося, що вакцина буде ввезена за так званим одноразовим дозволом».

У Європі не довіряють словам виробника і зазвичай проводять клінічні дослідження, до яких залучають добровольців. Це довго й дорого, зате допомагає відібрати кращі препарати і уникнути трагедій. Під час зустрічі із вченими М.Проданчук теж обіцяв, що такі дослідження буде проведено, однак сьогодні чиновники наполягають на тому, що для України цілком достатньо сертифікату ВООЗ.

«Чому ні? — іронізує В’ячеслав Костилєв, президент ГО «Ліга захисту громадянських прав». — Не секрет, що ВООЗ здійснює свою діяльність завдяки підтримці фармацевтичних фірм. ЮНІСЕФ — найбільший замовник вакцини у світі — теж існує за рахунок благодійних внесків. Самі замовляють, самі контролюють, самі за це платять. А ми розплачуємось...»

Хоч як намагалися журналісти, але так і не почули конкретної відповіді: хто відповість за смерть краматорського юнака, хто відшкодує моральні збитки його родичам? Раніше чиновники МОЗ упевнено заявляли, що за всі наслідки відповідатиме фірма-виробник; мовляв, усе буде так, як у розвинених країнах. Одначе юристи кваліфікують це як свідомий обман, оскільки фірма-виробник жодної угоди з державою Україна не підписувала — вона мала контракт із ЮНІСЕФ, яка, своєю чергою, виконувала замовлення ВООЗ. Чи може наша держава висунути претензії до ВООЗ? Навіть теоретично це неможливо — адже зазначена організація передала вакцину як гуманітарну допомогу, яку супроводила власним сертифікатом. Визнання факту смерті внаслідок щеплення підриває авторитет організації, викликає недовіру до її системи сертифікації та, власне, і до самої ідеї «ілюмінації кору в Європі до 2010 року».

Щоб говорити про чиюсь відповідальність, треба спочатку довести, що ускладнення чи летальний кінець сталися саме після введення злощасної вакцини. Гадаю, немає жодного шансу це зробити: краматорський випадок — яскраве того свідчення. Незрозуміло лише, що і як вивчатиме комісія, висновки якої будуть аж через місяць, — адже юнака давно поховали. Кажуть, «добрі» люди настійливо радили батькам зробити це якомога швидше, про яке уточнення діагнозу можна тепер говорити? На думку юристів, прокуратура повинна була призупинити цей процес доти, доки не буде проведене розслідування всіх обставин.

У зв’язку з цим, гадаю, багатьох зацікавить інформація з Індії, де недавно під час планової імунізації проти кору у штаті Таміл-Наду померло четверо маленьких дітей: уряд негайно заборонив використання вакцини вітчизняного виробництва, призупинив реалізацію національної програми протикорової імунізації, а персонал медпунктів відсторонив від роботи.

Наші лікарі відверто визнають: щоб потрапити до поствакцинальної статистики, треба принаймні померти. Правда, це теж не гарантує, що трагічний факт зафіксують у документах про щеплення: чи не про те свідчить краматорська історія? Діагноз уже тричі змінювали, і, хоча до остаточних висновків далеко, головний державний санітарний лікар М.Проданчук публічно заявив, що смерть школяра не має жодного стосунку до щеплення.

А відтак чиновники й не думають відмовлятися від ідеї продовження масової вакцинації: незважаючи на наказ міністра, уже з понеділка київських студентів знімають із пар і групами відправляють у медпункти та поліклініки...

---

Оригінал статті в "Дзеркалі Тижня"