Лига Защиты Гражданских Прав

Останнім часом проблема вакцинопрофілактики викликає чимало суперечок. Щораз більше вчених та лікарів ставлять питання про баланс між корисністю та ризиком щеплень.

Сьогодні в США до шестимісячного віку малюк повинен отримати 52 дози різних вакцин в 15 уколах. Це згідно національного календаря імунізації та всіх рекомендацій.

До такого ж майбутнього ведуть і українських дітей.

Та невже це настільки безпечно? Де межа опірності імунної системи, котра лише розвивається? Де та межа, після якої шкода може стати незворотною?

З другої половини 1940-х - початку 1950-х років, коли почали впроваджувати масові щеплення, в світі стрімко зростає захворюваність на автоімунні (цукровий діабет 1-го типу, розсіяний склероз, ревматоїдний артрит та ін.), онкологічні та алергічні недуги.

Захворюваність на бронхіальну астму зросла на сотні відсотків. Автоімунні захворювання, котрі ще 60-70 років тому вважалися ледь не казуїстикою, особливо у дітей, сьогодні в Європі вражають майже кожного десятого.

Аутизм - важкий поведінковий розлад, який робить дитину інвалідом на все життя. Про нього до 1940-х років взагалі нічого не було відомо. Сьогодні аутизм у США набув рис справжньої епідемії: в середньому кожен із 166 дітей хворіє на аутизм.

Зростає захворюваність на аутизм і в Україні. Гіпотез не бракує. Проте жодного логічного пояснення, котре б не торкалося щеплень, досі не запропоновано.

В цій невеликій статті я хочу познайомити батьків з основними запереченнями проти програм масової імунізації.

Перше. До складу вакцин входять високотоксичні речовини - ртуть, алюміній, феноксиетанол, формальдегід. Останні дослідження, особливо стосовно ртуті та алюмінію, доводять, що ці речовини куди небезпечніші, ніж вважалося раніше, особливо для імунної системи немовляти.

Асоціації батьків дітей, хворих на аутизм, стверджують, що саме ртуть спричиняє розвиток цієї хвороби. Раптове зростання захворюваності на аутизм припало на введення в календар щеплень від гепатиту В та гемофільної палички, що різко збільшило кількість введеної немовлятам ртуті.

Як це не парадоксально, проте ніхто ніколи не робив досліджень, які б довели безпечність введення токсичних речовин у складі вакцин немовлятам.

Друге. У процесі виробництва вакцини можуть бути заражені (контаміновані) різноманітними мікроорганізмами (віруси, мікоплазми, амеби, бактерії). В тому числі і такими, про які сьогодні нічого не відомо. Тому не існує відповідних технологій очищення.

Проникаючи в організм у неприродний спосіб, через ін'єкцію, ці мікроорганізми можуть вбудовуватися в геном клітин, спричиняючи згодом їх ракове перетворення.

Приклад: сотні тисяч доз поліовакцини в середині минулого століття було заражено мавпячим вірусом SV-40, який тепер виявляють в пухлинах людини; при цьому вірус знаходять не лише у тих, хто свого часу отримав щеплення, а й у їхніх дітей.

Третє. Виробництво і розповсюдження вакцин є одним із найбільш дохідних видів фармацевтичного бізнесу. Лише одна компанія («Мерк») заробляє лише на одній вакцині (від гепатиту В) понад мільярд доларів на рік.

Можете собі уявити, якими сумами оперують на ринку вакцин. Певно обділеними не залишаються й ті, хто вводить нові щеплення в календарі щеплень, укладає угоди про закупівлю вакцин тощо.

Четверте. Безстороннє вивчення статистики показує, що смертність від хвороб, від яких покликані захищати щеплення, ще до введення самих щеплень зменшилась в сотні, а захворюваність - в десятки разів.

Класичний приклад «перемоги над натуральною віспою за допомогою щеплень» є водночас класичним прикладом маніпуляції зі статистикою. Хвороба почала різко йти на спад у зв'язку з покращенням санітарних умов. Там, де широко практикувалися щеплення, епідемії віспи не тільки не зменшувалися, а навпаки частішали і призводили до ще більшої кількості жертв (Англія, Італія, Японія, Філіпіни).

Натомість, такі хвороби, як чума, холера, малярія і тиф, для профілактики яких вакцини масово ніколи не застосовували, стали рідкісними і практично зникли в розвинутих країнах.

Там, де щеплення БЦЖ ніколи масово не використовувалось або давно скасоване, рівень захворюваності на туберкульоз є низьким. Натомість в Україні, Росії, Казахстані, Бразилії, Індії, Болгарії та інших країнах, де БЦЖ отримують всі новонароджені, щороку реєструють десятки тисяч нових хворих на активну форму туберкульозу.

П'яте. Політика масової вакцинації цілковито ігнорує індивідуальні особливості спадковості, схильності до різних хвороб, стану імунітету, психоемоційного стану щеплених.

Шосте. Якщо щеплення стане причиною смерті чи каліцтва, медики докладуть усіх зусиль, щоб довести зворотнє - щеплення не мали до цього жодного стосунку.

Багаточисельні приклади, коли осиротілі чи з дитиною-інвалідом на руках батьки залишалися без жодної грошової компенсації, обіцяної законом. Особливо на просторах СНД, але й інші країни не виняток.

Відбуваються фальсифікації статистики на користь ефективності щеплень. Щепленим пацієнтам, які захворіли, ставлять будь-які діагнози, крім тих, які можуть викликати сумнів ефективності щеплень.

Це особливо очевидно на прикладі чисельних захворювань на кашлюк попередньо щеплених пацієнтів. Не менш активно фальсифікується статистика щодо поствакцинальних ускладнень.

Сьоме. Слід пам'ятати, що нав'язування щеплень в державному масштабі не має жодного стосунку до реального піклування про користь для дитини.

Педіатрів з одного боку стимулюють преміями за «максимальне охоплення щепленнями», а з іншого - постійно тиснуть на них, вимагаючи, щоб на дільницях не було «відмовників». Хоча право батьків на відмову гарантоване законодавством.

Заслуговує на увагу і той факт, що багато грамотних лікарів та інших медпрацівників або не щеплять дітей зовсім, або відкладають щеплення до певного віку (зазвичай до 2 років).

Це лише декілька з аргументів проти щеплень. Серйозна розмова про вакцинацію могла б тривати багато годин.

Декілька порад батькам хочеться дати на завершення.

Не поспішайте давати згоду на жодну медичну процедуру, в тому числі щеплення та біопроби (Манту, наприклад), доки не отримали про неї інформацію, достатню для прийняття зваженого рішення.

Поцікавтеся показами та протипоказами до пропонованої дитині процедури, довідайтеся склад розчинів, які вводять дитині. Прочитайте анотацію до вакцини. З'ясуйте, які існують ускладнення, чим вони загрожують, чи не є ускладнення небезпечнішими за саму хворобу.

Дізнайтеся як часто зустрічається у вашому місті чи місцевості хвороба, від якої роблять щеплення. Чи є у дитини серйозний шанс постраждати від неї?

Довідайтеся, яка компенсація вам належить у разі негативних наслідків щеплення (інвалідність, смерть). Сьогодні в умовах існування Інтернету отримати цю інформацію нескладно.

Пам'ятайте: доля вашої дитини у ваших і тільки у ваших руках. Яке б рішення ви не прийняли, жити з його наслідками вам.

Д-р Олександр Коток,
автор книг «Безжальна імунізація» та
«Щеплення в питаннях і відповідях для думаючих батьків»

Олександр КОТОК, 24.10 | 14:19


Цей матеріал доступний за адресою http://sian-ua.info//index.php?module=pages&act=page&pid=11630

---