Лига Защиты Гражданских Прав

Данная информация из официальных документов может пригодиться вам в случаях обращения за помощью в лечебное учреждение, например в роддом. Наиболее важные моменты выделены. Кроме того, в тексте даны (обычными родителями, не юристами) некоторые практические рекомендации по использованию этой информации.

Конституція України    

Стаття 49. Кожен  має  право  на  охорону  здоров'я,  медичну допомогу та медичне страхування.

     Охорона  здоров'я  забезпечується  державним    фінансуванням відповідних    соціально-економічних,    медико-санітарних       і оздоровчо-профілактичних програм.

     Держава створює умови для ефективного і доступного  для  всіх громадян  медичного  обслуговування.  У  державних  і  комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога  надається  безоплатно; існуюча мережа таких закладів  не  може  бути  скорочена.  Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. (  Офіційне  тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні  Конституційного  Суду  N  10-рп/2002  ( v010p710-02 ) від 29.05.2002 )

     Держава  дбає  про  розвиток  фізичної  культури  і   спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» Розділ II
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я Стаття 6. Право на охорону здоров'я

Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:

д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;

і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.

Розділ V
 ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА ДОПОМОГА Стаття 33. Забезпечення лікувально-профілактичною допомогою

Громадянам України надається лікувально-профілактична допомога поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охорони здоров'я, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівниками, які мають відповідну ліцензію.

Для забезпечення лікувально-профілактичною допомогою громадян України, які мають відповідні пільги, встановлені законодавством, створюються спеціальні лікувально-профілактичні заклади.

(Роз'яснення Лікувально-профілактична допомога населенню полягає у наданні консультації лікаря, простої діагностики і лікуванні основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичних заходів, направленні пацієнта для подання спеціалізованої і високо спеціалізованої допомоги. )

Стаття 34. Лікуючий лікар

Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.

Рекомендації: При цьому необхідно подати письмову заяву на ім'я головного лікаря.

Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.

Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Стаття 38. Вибір лікаря і лікувального закладу

Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Стаття 39. Обов'язок надання медичної інформації

Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.

Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров'я дитини або підопічного.

Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров'я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

У разі смерті пацієнта члени його сім'ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.

Стаття 391. Право на таємницю про стан здоров'я

Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Стаття 40. Лікарська таємниця

Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Рекомендації: При порушенні медичними працівниками лікарської таємниці варто звернутися письмово (заява або скарга) на ім'я головного лікаря та прокуратури. При цьому ви маєте право  на відшкодування моральних збитків.

Стаття 42. Загальні умови медичного втручання

Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта.

Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе.

Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обгрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта.

Стаття 43. Згода на медичне втручання

Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта)14, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта важкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Стаття 46. Донорство крові та її компонентів

Здавання крові, її компонентів для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Донорство крові, її компонентів здійснюється відповідно до закону. Донорам надаються пільги, передбачені законодавством України.

Стаття 48. Штучне запліднення та імплантація ембріона

Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Розкриття анонімності донора може бути здійснено в порядку, передбаченому законодавством.

Розділ VII
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ Стаття 57. Заохочення материнства. Гарантії охорони здоров'я матері та дитини

Материнство в Україні охороняється і заохочується державою.

Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів; наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному страхуванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини; виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною; забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку; поліпшенням і оздоровленням умов праці та побуту; усуненням негативних екологічних факторів; державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у порядку, встановленому законодавством України.

З метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство.

Стаття 58. Забезпечення медичною допомогою вагітних жінок і новонароджених

Заклади охорони здоров'я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і лікувально-профілактичну допомогу матері та новонародженій дитині.

Стаття 59. Піклування про зміцнення та охорону здоров'я дітей і підлітків

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов'язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров'ю дитини, винні у встановленому порядку можуть бути позбавлені батьківських прав.

З метою виховання здорового молодого покоління з гармонійним розвитком фізичних і духовних сил держава забезпечує розвиток широкої мережі дитячих садків, шкіл-інтернатів, оздоровниць, таборів відпочинку та інших дитячих закладів.

Дітям, які перебувають на вихованні в дитячих закладах і навчаються в школах, забезпечуються необхідні умови для збереження і зміцнення здоров'я та гігієнічного виховання. Умови навчально-трудового навантаження, а також вимоги щодо режиму проведення занять визначаються за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

Стаття 60. Забезпечення дітей і підлітків медичною допомогою

Медична допомога дітям і підліткам забезпечується лікувально-профілактичними і оздоровчими закладами, дитячими поліклініками, відділеннями, диспансерами, лікарнями, санаторіями та іншими закладами охорони здоров'я. До державних дитячих санаторіїв путівки дітям надаються безплатно.

Діти і підлітки перебувають під диспансерним наглядом.

Стаття 61. Дитяче харчування

Держава забезпечує дітей віком до трьох років виготовленими переважно на промисловій основі з екологічно чистої сировини якісними дитячими сумішами та іншими продуктами дитячого харчування.

Контроль за виконанням санітарно-гігієнічних та інших нормативних вимог щодо продуктів дитячого харчування покладається на органи державного санітарного нагляду.

Стаття 63. Державна допомога громадянам у здійсненні догляду за дітьми з дефектами фізичного або психічного розвитку

Діти з дефектами фізичного або психічного розвитку, які потребують медико-соціальної допомоги і спеціального догляду, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть утримуватися в будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах за державний рахунок.

Сім'ям або особам та закладам, на утриманні яких перебувають такі діти, подається медико-соціальна допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 64. Пільги, що надаються матерям в разі хвороби дітей

При неможливості госпіталізації або відсутності показань до стаціонарного лікування хворої дитини мати або інший член сім'ї, який доглядає дитину, може звільнятися від роботи з виплатою допомоги з фондів соціального страхування у встановленому порядку. При стаціонарному лікуванні дітей віком до шести років, а також тяжкохворих дітей старшого віку, які потребують за висновком лікарів материнського догляду, матері або іншим членам сім'ї надається можливість перебувати з дитиною в лікувальному закладі із забезпеченням безплатного харчування і умов для проживання та виплатою допомоги по соціальному страхуванню у встановленому порядку.

Право пацієнта знайомитися з історією своєї хвороби і хвороби дитини визначає  Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» ст. 39;   Закон України «Про інформацію» ст.ст. 9, 31, Цивільний кодексом України ст. 285 для чого необхідно звернутися письмовою заявою на ім'я головного лікаря медичного закладу.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про інформацію Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 9. Право на інформацію

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Стаття 31. Доступ громадян до інформації про них

Громадяни мають право:

знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються;

доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо.

Всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних.

Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширення можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 32. Інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації

Під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.

Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.

Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.

У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.

Стаття 33. Термін розгляду запиту щодо доступу до офіційних документів

Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів.

Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.

Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.

Стаття 34. Відмова та відстрочка задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів

Відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У відмові має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови.

Відстрочка задоволення запиту допускається в разі, якщо запитуваний документ не може бути надано для ознайомлення у місячний термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У повідомленні про відстрочку має бути зазначено:

1) посадову особу державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту у визначений місячний термін;

2) дату надсилання або видачі повідомлення про відстрочку;

3) причини, з яких запитуваний документ не може бути видано у встановлений цим Законом термін;

4) термін, у який буде задоволено запит.

Відмова та відстрочка задоволення запиту щодо надання письмової інформації здійснюються в аналогічному порядку.

                  Закон України "Про захист прав споживачів"

Якщо Ваші відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер, то Вас додатково захищає Закон України "Про захист прав споживачів", який передбачає право на:

              отримання якісних і безпечних послуг;

повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця;

надання послуги у встановлений термін;

стягнення неустойки за прострочення надання послуги;

відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги;

відшкодування моральної шкоди;

судовий захист порушених прав.

                         Цивільний кодекс України

 Додаткові права пацієнтів передбачені також Цивільним кодексом України:

Право на охорону здоров'я (ст. 283 ЦКУ).

Право на надання медичної допомоги (ст. 284 ЦКУ).

Право на інформацію (ст. 285 ЦКУ).

Стаття 284. Право на медичну допомогу

1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.

4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

6. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Примусові заходи медичного характеру - це надання за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу, з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь. Ці заходи не є кримінальним покаранням.

Стаття 285. Право на інформацію про стан свого здоров'я

1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.

У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду (ст. 285 ЦКУ).

Право на таємницю про стан здоров'я (ст. 286 ЦКУ). В тому числі заборона вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Право особи, що перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, має право на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката (ст. 287 ЦКУ).

Право особи, що перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, на допуск до неї священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду (ст. 287 ЦКУ).

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З  від 28.12.2002  № 503

Про удосконалення амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні

Стратегія розвитку акушерсько-гінекологічної допомоги базується на принципі єдності здоров'я матері та дитини. Реформування діяльності галузі охорони здоров'я визначається переорієнтацією на первинну медико-санітарну допомогу вагітним, жінкам, дівчаткам, яка має пріоритетне значення.

Основними принципами амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги залишаються: систематичний, кваліфікований, в рівній мірі доступний в селах і містах лікарський, фельдшерський профілактичний нагляд за жінками, своєчасна діагностика і лікування акушерської та гінекологічної патології, широка інформаційно-просвітницька робота з питань репродуктивного здоров'я, планування сім'ї, підготовки вагітних до пологів. В той же час медична допомога жінкам потребує удосконалення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги

2. Організація диспансерного нагляду за вагітними

В основі забезпечення концепції безпечного материнства, профілактики захворювань матері та дитини є організація медичної допомоги вагітним. Суть профілактики виникнення ускладнень вагітності полягає у забезпеченні вагітних лікувально-профілактичною допомогою, наданні їм вичерпної інформації щодо безпечної репродуктивної поведінки та сприянні створенню для вагітних соціально-гігієнічних умов.

2.2. Перший допологовий візит вагітної (до 12 тижнів) до лікаря-акушера-гінеколога - найбільш відповідальний і тривалий за часом (20 хвилин), оскільки лікарем збирається основна інформація за даними анамнезу та акушерського обстеження, заповнюється медична документація, визначається обсяг лабораторного обстеження, за згодою, вагітна самостійно заповнює анкету (додаток 2).

При першому зверненні лікарем-акушером-гінекологом заповнюється "Індивідуальна карта вагітної і породіллі" (форма № 111/о) та обмінна карта (форма № 113/о). Обмінна карта видається вагітній з моменту встановлення на облік.

2.3. Додаткова інформація про статевий розвиток жінки, становлення репродуктивної функції, особливості сімейного стану, а також інша інформація надається дільничним терапевтом або сімейним лікарем (додаток 3).

2.4. В зв'язку із різким зростанням захворюваності на туберкульоз в останні роки необхідно виділяти групу вагітних з підвищеним ризиком інфікування та захворюваності на цю інфекцію (додаток 4).

2.5. З метою організації перинатальної охорони плода необхідно уточнити вік, стан здоров'я чоловіка, його групу крові та резус-належність, а також наявність шкідливих факторів, пов'язаних із професією, і шкідливих звичок у подружжя.

2.6. При наявних шкідливих або тяжких умовах праці жінки при першому зверненні їй видається довідка про необхідність звільнення від шкідливих та тяжких умов праці (додаток 5).

2.7. При загальному огляді вагітної здійснюють:

- вимірювання маси тіла жінки;

- визначають кров'яний тиск на обох руках;

- визначають колір шкіри та слизових оболонок;

- проводять аускультацію серця, легень;

- пальпаторне обстеження щитовидної та молочних залоз з метою діагностики патологічних змін, оцінюють форму сосків молочних залоз.

2.8. Після загального огляду проводять акушерське обстеження із вимірюванням основних розмірів таза, вагінальне обстеження із визначенням діагональної кон'югати і наступним обчисленням істинної кон'югати.

При обстеженні розмірів таза виміряють попереково-крижовий ромб, що дозволить уточнити форму таза вагітної. За умови зменшення хоча б одного з основних розмірів таза на 1,5-2 см необхідно виміряти допоміжні розміри та уточнити форму і ступінь звуження таза.

При вагінальному дослідженні обов'язковим є огляд шийки матки і стінок піхви в дзеркалах. У жінок з фізіологічним перебігом вагітності та при відсутності змін в ділянці шийки матки і піхви внутрішнє акушерське обстеження здійснюється 2 рази (при взятті на облік та в терміні вагітності 30 тижнів). Частоту наступних внутрішніх акушерських обстежень визначають за показаннями.

2.9. Першочерговий комплекс лабораторного обстеження вагітної включає клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, визначення групи крові і резус-фактора, аналіз крові на сифіліс, ВІЛ (за згодою), бактеріоскопічне дослідження мазків з піхви, цервікального каналу, уретри (рубрика В). Дільничним лікарем-акушером-гінекологом проводиться до- та післятестове консультування вагітної щодо обстеження на ВІЛ.

2.10. За умови належності вагітної до групи ризику щодо розвитку гестаційного діабету їй необхідно провести скринінговий тест толерантності до глюкози (додаток 6).

2.11. При наявності показань вагітну слід скерувати в подальшому для дообстеження: дослідження крові на гепатит В і С, дослідження на інфекції перинатального періоду (токсоплазмоз, краснуха, цитомегаловірус, герпес) (рубрика I (1), біохімічні дослідження крові, гемостазіограму та інші.

2.11.1. Показання для обстеження на інфекції перинатального періоду:

- хронічні запальні захворювання геніталій;

- гострі респіраторні вірусні інфекції під час цієї вагітності;

- самовільні викидні в анамнезі;

- мертвонародження в анамнезі;

- багатоводдя, маловоддя під час цієї вагітності;

- патологічні зміни шийки матки (ерозія шийки матки, дисплазія шийки, т.ін.);

- безпліддя в анамнезі.

2.12. З метою профілактики та ранньої діагностики спадкової і вродженої патології плода вагітну згідно з показаннями необхідно скеровувати на медико-генетичне обстеження (додаток 7).

2.14. Повторне відвідування дільничного лікаря-акушера-гінеколога здійснюється вагітною через 7-10 днів, протягом яких проводиться лабораторне обстеження та консультації суміжних спеціалістів.

Під час другого візиту до жіночої консультації необхідно визначити у вагітної групу акушерського та перинатального ризику із визначенням бальної оцінки (додаток 8). Ступінь акушерського та перинатального ризику може динамічно змінюватись протягом перебігу вагітності, тому його слід оцінювати: при першому зверненні вагітної у жіночу консультацію, у термінах вагітності - 20-21 та 32 - 36 тижнів вагітності.

Спостереження за ВІЛ-інфікованими вагітними проводиться згідно з наказом МОЗ України від 25.05.2000 № 120 "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД" та від 15.12.2000 № 344 "Про затвердження методичних рекомендацій удосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".

2.15. Після проведеного обстеження, визначення групи акушерського та перинатального ризику, висновків терапевта, інших профільних спеціалістів (за показаннями) вирішується питання про можливість виношування вагітності.

2.16. Перше ультразвукове обстеження проводиться у терміні вагітності 9-11 тижнів з обов'язковим визначенням розміру шийної складки, куприкотім'ячкового розміру (КТР), стану внутрішнього вічка (додаток 9).

Друге ультразвукове обстеження проводиться у терміні вагітності 16-21 тижнів.

У терміні 32-36 тижнів проводиться третє ультразвукове обстеження за наступними показаннями: синдром затримки розвитку плода, хронічна фетоплацентарна недостатність, патологічні зміни на кардіотокограмі (КТГ), тяжка акушерська та екстрагенітальна патологія з метою визначення біофізичного профілю плода (додаток 10).

2.17. Вагітні з екстрагенітальними захворюваннями, крім спостереження лікарем-акушером-гінекологом, підлягають динамічному спостереженню лікаря-терапевта. Перелік екстрагенітальних захворювань, що потребують динамічного спостереження лікаря-терапевта, визначено у додатку 11.

Головним принципом динамічного спостереження вагітних є диференційоване їх обслуговування, яке включає медичний контроль за станом соматичного здоров'я жінки, перебігом вагітності, розвитком плода, надання профілактичної і лікувальної допомоги як матері, так і внутрішньоутробному плоду. Визначають належність вагітної до тієї чи іншої групи динамічного спостереження після клінічного і лабораторно-діагностичного обстеження (додаток 12).

2.18. Усі дані анамнезу, результати клінічного, лабораторного обстеження, УЗД заносять у "Індивідуальну карту вагітної і породіллі" та обмінну карту із зазначенням відповідних призначень, дати наступного відвідування, підписом лікаря та вагітної.

2.19. Оптимальна кількість відвідувань лікаря вагітною жінкою за період спостереження на допологовому етапі становить в середньому 10-12 разів.

При подальшому спостереженні і за умови неускладненого перебігу вагітності частота відвідувань жіночої консультації у терміні до 30 тижнів становить - 1 раз на місяць, а після 30 тижнів - 1 раз у два тижні.

При виникненні ускладнень перебігу вагітності частота відвідувань визначається лікарем за показаннями. З кожною вагітною лікар-акушер-гінеколог або акушерка здійснюють консультування щодо необхідності регулярних відвідувань лікаря та виконання усіх порад і призначень.

2.20. При позитивному вирішенні питання про збереження вагітності у жінок з високим ступенем акушерського та перинатального ризику кожна вагітна потребує диференційованого підходу до ведення вагітної, включаючи спеціальні методи моніторингового спостереження стану плода. Для кожної вагітної розробляється індивідуальний план спостереження, який заноситься в "Індивідуальну карту вагітної".

2.21. Особливу увагу при спостереженні за вагітною слід звертати на стан розвитку плода: його положення, передлежання, серцебиття, характер рухів, а також очікувану масу тіла. У комплексній оцінці внутрішньоутробного стану плода доцільно використовувати тест рухів плода (ТРП), який є простим скринінговим методом і проводиться самою вагітною. Рекомендується видавати кожній вагітній листок з поясненням техніки проведення ТРП (додаток 13), а при виникненні відхилень - обов'язково звертатися до лікаря-акушера-гінеколога.

2.22. У разі виникнення акушерських ускладнень вагітна госпіталізується для обстеження і лікування у відділення (палату) патології вагітних пологового будинку (відділення) або спеціалізованого акушерського стаціонару.

За умови необхідності лікування екстрагенітальної патології або її ускладнення вагітна госпіталізується до 20 тижнів вагітності у терапевтичне відділення за профілем захворювання або у відділення екстрагенітальної патології вагітних багатопрофільного стаціонару.

2.23. При жіночих консультаціях створюються денні стаціонари. Перелік показань до направлення вагітних для лікування в денні стаціонари представлено в додатку 14.

2.24. При оформленні відпустки у зв'язку із вагітністю та пологами лікар-акушер-гінеколог керується порядком видачі листка непрацездатності у зв'язку з вагітністю і пологами (наказ МОЗ України від 13.11.2001 р. № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян").

2.25. У жіночих консультаціях організовуються "Школи відповідального батьківства", в яких майбутніх батьків навчають правилам особистої гігієни та готують до майбутнього батьківства. Робота проводиться з використанням демонстраційних матеріалів, технічних засобів і предметів догляду за дитиною.

Фізіопсихопрофілактична підготовка вагітних до пологів проводиться дільничним лікарем або одним з лікарів жіночої консультації, спеціально підготовленою акушеркою. Заняття з жінками у "Школах відповідального батьківства" починають з моменту взяття на облік по вагітності (додаток 15).

2.26. Беручи до уваги велике значення для народження здорової дитини сімейно-побутових умов, санітарного стану житла вагітної, дуже важливо здійснювати допологовий і післяпологовий патронажі. Допологовий патронаж здійснює дільнична акушерка/медсестра сімейного лікаря/лікаря загальної практики протягом 2 тижнів з моменту взяття жінки на облік з приводу вагітності.

Під час проведення допологового патронажу з'ясовується: загальний та психоемоційний стан вагітної та її скарги, ступінь бажаності існуючої вагітності, побутові умови та санітарний стан житла вагітної, характер взаємовідносин у родині, наявність дітей у родині і стан їх психічного та фізичного здоров'я, наявність у квартирі домашніх тварин.

2.26.1. Під час здійснення допологових патронажів акушерка/медсестра сімейного лікаря/лікаря загальної практики повинна провести медичне обстеження:

- визначити АТ на обох руках, підрахувати пульс і визначити його характер;

- зовнішніми методами обстеження визначити тонус матки, вислухати серцебиття плода;

- проводити санітарно-просвітницьку роботу: інформувати вагітну та членів її родини щодо особливостей правил особистої гігієни під час вагітності та необхідність їх дотримання, раціональне харчування і необхідність регулярного відвідування лікаря-акушера-гінеколога.

Післяпологовий патронаж здійснюється у перші 7 діб після виписки породіллі з пологового будинку (відділення) з метою попередження або ранньої діагностики післяпологових ускладнень та захворювань новонароджених. Післяпологовий патронаж має на меті з'ясувати:

- самопочуття та скарги породіллі;

- стан молочних залоз і характер лактації;

- характер виділень з піхви;

- дотримання жінкою правил особистої гігієни в післяпологовому періоді;

- надання консультації з питань грудного вигодовування та планування сім'ї.

2.27. При виявленні відхилення від нормального перебігу післяпологового періоду породілля скеровується на прийом до дільничного лікаря-акушера-гінеколога або інших спеціалістів згідно показань.

2.28. Результати патронажного відвідування акушерка доповідає лікареві і записує в медичну документацію.

3. Організація амбулаторної гінекологічної допомоги

3.3. Профілактичними оглядами в оглядових кабінетах забезпечуються всі жінки (за їх поінформованою згодою), які звернулися вперше в поточному році в поліклініку. Діагноз, який встановлюється в оглядовому кабінеті акушеркою, є орієнтовним. Остаточний діагноз захворювання встановлює лікар-акушер-гінеколог на підставі даних гінекологічного огляду та подальшого обстеження. В роботі адміністративно-територіальних жіночих консультацій і багатопрофільних поліклінік необхідно дотримуватись взаємодії у виявленні та оздоровленні пацієнтів.

3.4. При проведенні профілактичних оглядів жінок проводять пальпацію молочних залоз, огляд шийки матки в дзеркалах, забір вагінальних мазків для онкоцитологічного і бактеріоскопічного дослідження, пробу Шиллєра, бімануальне обстеження, пальцеве ректальне обстеження. Ультразвукове сканування виконують за показаннями. Під час оглядів проводиться консультування з питань планування сім'ї та профілактики ІПСШ, ВІЛ/СНІДу.

3.5. За результатами проведених профілактичних гінекологічних оглядів використовуються наступні критерії для визначення груп здоров'я:

- "здорова" - в анамнезі відсутні скарги, порушення менструальної функції з моменту її становлення і гінекологічні захворювання;

- "практично здорова" - в анамнезі є свідчення про гінекологічні захворювання, оперативні втручання, в тому числі аборти, порушення ритму і характеру менструації; скарги на момент обстеження відсутні. При об'єктивному обстеженні можуть мати місце анатомічні зміни, які не викликають порушення функції репродуктивної системи і не знижують працездатність жінки;

- "хвора" - якщо при об'єктивному обстеженні жінки виявлено гінекологічне захворювання.

Результати профілактичного гінекологічного огляду заносяться в амбулаторну картку.

Огляд "здорових" жінок передбачає збереження здоров'я шляхом інформування щодо здорового способу життя та періодичного профілактичного обстеження. Ця група жінок може проходити огляд 1 раз на рік.

У "практично здорових" жінок огляди мають за мету проведення профілактичних заходів, які зменшують дію факторів ризику гінекологічного захворювання і зміцнюють захисні сили організму. Ця група жінок може проходити профілактичний огляд 1 раз на рік.

Завданнями динамічного контролю "хворих" жінок є вивчення та вибір можливостей усунення причин, які викликають захворювання органів репродуктивної системи, раннє виявлення захворювань, ефективне їх лікування та реабілітація згідно Нормативів надання медичної допомоги жіночому населенню за спеціальністю "Акушерство і гінекологія" в умовах амбулаторно-поліклінічних лікувальних закладів.

3.6. На кожну жінку, яка вперше звернулася у жіночу консультацію у зв'язку із скаргами або за направленням інших спеціалістів, а також для профілактичного огляду заповнюють "Медичну карту амбулаторного хворого" (ф. 025/о) із детальним описом анамнезу, скарг, результатів аналізів і даних гінекологічного обстеження.

3.7. Після збору анамнезу проводиться загальне та спеціальне обстеження жінок. Загальний огляд включає пальпацію молочних залоз з оцінкою їх стану, визначення типу і характеру оволосіння, огляд за органами та системами. При огляді шийки матки в дзеркалах слід здійснити забір матеріалу із 3-ох точок на онкоцитологічне дослідження та провести пробу Шиллєра. Жіночі консультації повинні бути обладнані мікроскопом для термінового виконання деяких простих аналізів.

3.8. Після першого огляду на другій сторінці амбулаторної карти хворого в "Листку запису заключних уточнених діагнозів" проставляють дату огляду, заключний (уточнений) діагноз записують в день його встановлення. При виявленні у однієї жінки двох і більше гінекологічних захворювань статистичний талон заповнюють на кожне остаточно встановлене захворювання.

3.9. Обсяг та кількість відвідувань вагітною для динамічного спостереження, обстеження і лікування гінекологічних хворих здійснюється згідно з Нормативами надання медичної допомоги жіночому населенню за спеціальністю "Акушерство і гінекологія" в умовах амбулаторно-поліклінічних лікувальних закладів.

На кожну жінку, яка підлягає диспансерному нагляду, заповнюється "Контрольна карта диспансерного спостереження" форма 30), де вказують діагноз захворювання, з приводу якого вона поставлена на облік, частоту оглядів, методи обстеження та лікування.

3.10. Чітка взаємодія та наступність у роботі амбулаторних і стаціонарних закладів підвищує якість медичної допомоги, яка полягає в організації механізму інформації щодо етапності проведеного амбулаторного або стаціонарного лікування та реабілітації, а також здійсненні періодичного контролю органами охорони здоров'я.

4. Організація спеціалізованої амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги

4.1. Спеціалізована лікувально-профілактична допомога - це вид медичної допомоги, що надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику та лікування, ніж лікарі загальної практики.

Спеціалізована лікувально-профілактична допомога надається в умовах спеціально призначених для цієї мети лікарняних закладах із застосуванням сучасної лікувально-діагностичної апаратури, інструментарію та обладнання.

4.2. Спеціалізована амбулаторно-поліклінічна акушерсько-гінекологічна допомога може надаватись в умовах:

- жіночої консультації, в якій є 8 та більше акушерських дільниць;

- діагностичного центру планування сім'ї та репродукції людини;

- консультативної поліклініки.

4.3. Спеціалізована допомога надається при:

- невиношуванні вагітності;

- гінекологічних ендокринних порушеннях;

- патології шийки матки;

- неплідді;

- плануванні сім'ї;

- патології перименопаузального періоду.

4.4. З урахуванням необхідності забезпечення лікарем-акушером-гінекологом, який здійснює спеціалізований прийом додаткових методів обстеження, час на прийом однієї пацієнтки може збільшуватись до 20 хвилин.

4.5. Спеціалізована акушерсько-гінекологічна допомога, її форми та обсяг можуть змінюватись в процесі розвитку системи охорони здоров'я в цілому і в окремих регіонах шляхом визначення видів патології, які є ведучими в структурі гінекологічної, а також материнської та перинатальної захворюваності й смертності.

4.6. Високоспеціалізована лікувально-профілактична допомога надається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко зустрічаються.

5. Організація амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в сільській місцевості

5.1. Головними напрямками розвитку акушерсько-гінекологічної допомоги в сільській місцевості є створення єдиної системи медичної допомоги населенню шляхом максимального наближення лікарської допомоги до мешканок села, удосконалення не тільки форм, методів профілактичної роботи, динамічного спостереження, а і медико-соціальної допомоги.

5.2. Амбулаторна акушерсько-гінекологічна допомога надається у жіночих консультаціях або акушерсько-гінекологічних кабінетах поліклінік районних, центральних районних лікарень, сільських лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАП).

5.3. Консультативну допомогу сільському жіночому населенню забезпечують міські жіночі консультації, акушерсько-гінекологічні кабінети обласних, республіканських поліклінік, консультативні поліклініки (додаток 16).

5.4. В організації гінекологічної допомоги сільському населенню є ряд особливостей та загальних положень. Так само, як і в містах, велике значення для виявлення гінекологічних захворювань у жінок мають профілактичні огляди. Профілактичним гінекологічним оглядам підлягають жінки старші 18 років, які проживають або працюють на промислових підприємствах, сільськогосподарських підприємствах та інших установах району обслуговування. Кожну жінку доцільно оглядати 1 раз протягом року.

5.5. Амбулаторна акушерсько-гінекологічна допомога здійснюється згідно з визначеною етапністю:

На I етапі амбулаторну акушерсько-гінекологічну допомогу мешканці села отримують на ФАПах, у лікарських амбулаторіях та дільничних лікарнях (без лікаря-акушера-гінеколога). Амбулаторна робота акушерки на I етапі, в основному, має профілактичний характер з метою попередження ускладнень вагітності та виникнення гінекологічних захворювань. Практично здорові молоді жінки із неускладненим загальним і акушерським анамнезом, а також неускладненим перебігом вагітності можуть знаходитися під динамічним спостереженням акушерок, відвідуючи лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації РЛ, ЦРЛ або виїзної лікарської бригади приблизно 6-8 разів за весь термін вагітності.

На II етапі амбулаторну акушерсько-гінекологічну допомогу вагітним і гінекологічним хворим здійснює медичний персонал сільської амбулаторії та ДЛ, лікар-акушер-гінеколог РЛ і ЦРЛ. В ЛПЗ II етапу спостерігаються вагітні без ускладненого перебігу вагітності. Вони також повинні бути оглянуті лікарем-акушером-гінекологом не менше 6-8 разів на допологовому етапі. Вагітні із середнім та високими ступенем акушерського та перинатального ризику постійно спостерігаються лікарем-акушером-гінекологом РЛ і ЦРЛ із збереженням нагляду за ними медичного персоналу ЛПЗ I етапу.

На III етапі амбулаторну акушерсько-гінекологічну допомогу здійснюють спеціалісти обласних лікарень. В ЛПЗ III етапу забезпечується поглиблене виконання обсягу медичного обстеження, який не може бути виконаний на попередніх етапах надання медичної допомоги вагітним та гінекологічним хворим. При необхідності проводиться консультативне обстеження іншими спеціалістами. Після проведеного обстеження складається індивідуальний план спостереження вагітної для медичного персоналу перших двох етапів. Вагітні високого ступеня акушерського та перинатального ризику знаходяться під динамічним спостереженням спеціалістів III етапу, які в необхідних випадках вирішують питання про доцільність збереження вагітності.

5.6. Сільському населенню комплексну лікарську акушерсько-гінекологічну допомогу також надають виїзні бригади, до складу яких входять лікар-акушер-гінеколог, лікар-педіатр, лікар-терапевт, лікар-стоматолог, лікар-лаборант.

Виїзні бригади здійснюють свою діяльність у відповідності до затвердженого графіка, який передбачає дату кожного виїзду, його тривалість, місце виїзду, складу бригади, який затверджується головним лікарем ЛПЗ та доводиться до відома керівників господарств, які несуть відповідальність за створення умов роботи виїзної бригади (забезпечення транспортом, доставку жінок і дітей до місця роботи спеціалістів).

Графік виїзду бригади медичних працівників також доводять до відома головних лікарів ДЛ, завідувачів фельдшерськими і фельдшерсько-акушерськими пунктами.

Фельдшер і акушерка повинні мати список (реєстр) жінок своєї дільниці, які підлягають профілактичним періодичним оглядам. Згідно графіка акушерка дільниці інформує населення щодо приїзду виїзної бригади.

5.7. Лікар-акушер-гінеколог, який входить до складу виїзної бригади, зобов'язаний:

- провести профілактичний огляд жінок із необхідним обсягом обстеження;

- здійснити обстеження вагітних і гінекологічних хворих;

- провести консультування з питань планування сім'ї;

- надати при необхідності медичну допомогу;

- провести серед населення інформаційно-просвітницьку (лекції, бесіди, консультування та ін.) роботу з питань збереження репродуктивного здоров'я.

5.8. Свою діяльність лікар-акушер-гінеколог виїзної бригади повинен відображувати в документації того закладу, де він працює. Виявлених хворих з гінекологічною патологією за показаннями необхідно взяти на облік із наступними заходами оздоровлення. При повторному виїзді лікар-акушер-гінеколог перевіряє виконання акушеркою ФАПу призначень та рекомендацій.

Додаток 14

до Методичних рекомендацій щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги

ПЕРЕЛІК  показань до направлення вагітних та пацієнток з гінекологічною патологією у денні стаціонари амбулаторно-поліклінічних закладів

I. Направленню у денний стаціонар підлягають вагітні з наступними патологічними станами:

1. Анемія вагітних (рівень гемоглобіну не нижче 90 г/л).

2. Блювота вагітних легкого ступеня тяжкості без кетонурії.

3. Резус-імунізація для обстеження та проведення неспецифічної десенсибілізуючої та вітамінотерапії.

4. Невиношування вагітності в анамнезі без ознак істміко-цервікальної недостатності (або після хірургічної корекції ІЦН).

5. Загроза переривання вагітності без кров'янистих виділень із статевих шляхів.

6. Загроза переривання вагітності після продовження стаціонарного лікування.

7. Хронічна фетоплацентарна недостатність в стадії компенсації (без порушень функціонального стану плода).

8. Набряки вагітних I ст. без наявності гемодинамічних порушень.

9. Компенсовані форми хронічної екстрагенітальної патології, що не потребують цілодобового нагляду (обстеження профільними фахівцями та лікування).

10. Для визначення функціонального стану плода (проведення КТГ, біофізичного профілю плода, т.ін.).

II. Направленню у денний стаціонар підлягають з наступною гінекологічною патологією:

1. Хронічні запальні захворювання геніталій - для проведення комплексного обстеження, терапії та реабілітаційних заходів.

2. Фонові захворювання шийки матки (дисплазія шийки матки, ектропіон, поліпи цервікального каналу) - для комплексного одночасного обстеження та лікування.

3. Безпліддя - для комплексного обстеження (гістеросальпінгографія, УЗД, кольпоцитограма, гормональне обстеження, краніографія та ін.) та лікування.

4. Ендомтетріоз - для попереднього обстеження, симптоматичної терапії та реабілітаційних заходів.

5. Пацієнтки, що перенесли гінекологічні операції з розтином черевної стінки, - для проведення комплексу реабілітаційних заходів.

6. Пацієнтки, що перенесли ускладнений аборт, - для проведення комплексу відновного лікування.

III. Пацієнтки, які потребують проведення наступних діагностичних маніпуляцій та малих гінекологічних операцій:

1. Вакуум-аспірація в малих термінах вагітності (до 20 днів затримки менструації).

2. Взяття аспірату з порожнини матки.

3. Кріодеструкції та лазеротерапії шийки матки.

4. Діатермоконізації шийки матки.

5. Видалення поліпа зовнішніх статевих органів, цервікального каналу.

6. Введення та вилучення внутрішньоматкових контрацептивів.

7. Гістеросальпінгографія.

Додаток 4

до Методичних рекомендацій щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги

ГРУПИ РИЗИКУ інфікування та захворюваності на туберкульоз серед вагітних жінок

I. Підвищений ризик інфікування

1. Хворі на хронічний алкоголізм та наркотичну залежність.

2. Особи, що перебували у місцях позбавлення волі.

3. Медичні працівники (жінки), що контактують з пацієнтами, хворими на туберкульоз.

4. Мігруючі робітниці та члени їх сімей.

II. Підвищений ризик захворювання

1. Пацієнтки, що приймають імуносупресивні препарати.

2. Особи з недостатнім харчуванням.

3. Жінки, що страждають тяжкими екстрагенітальними захворюваннями (цукровий діабет, виразкова хвороба шлунка та ін.).

III. Високий ризик захворювання

1. Жінки, які перенесли це захворювання раніше.

2. Особи, контактні з хворими на активний туберкульоз легень.

3. Жінки, що страждають довготривалими хронічними запальними захворюваннями органів дихання.

4. Особи, які водночас ВІЛ-інфіковані.

Вагітними із III групи ризику: обов'язкове виконання тесту Манту, огляд фтизіатра з ранніх термінів вагітності та застосування допоміжних методів діагностики (бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження харкотиння, рентгенографія легень та інші) за показами.

Вирішується питання про можливість виношування вагітності при встановленому діагнозі активного туберкульозу легень та проведенні терапії протитуберкульозними препаратами.

Слід пам'ятати, що вагітність і пологи можуть загострювати перебіг туберкульозного процесу (до 12 тижнів, 36-40 тижнів, пологи та післяпологовий період), а туберкульоз може ускладнювати перебіг вагітності (загроза переривання вагітності, передчасні пологи, кровотечі та ін.).

У критичні терміни вагітності та післяпологовий період, коли можливе загострення туберкульозного процесу, необхідно вирішити питання про доцільність проведення лікувально-профілактичних курсів протитуберкульозними препаратами в умовах спеціалізованого акушерського стаціонару або обсерваційного відділення.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

N 620  29.12.2003

м.Київ

Нормативи надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ СТАЦІОНАРНОЇ АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ТА НЕОНАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

1. Загальні положення

1.7. Госпіталізація вагітних, роділь, гінекологічних хворих в акушерсько-гінекологічний стаціонар здійснюється за направленням лікарів швидкої медичної допомоги, амбулаторно-поліклінічних лікувально-профілактичних закладів, акушерок, фельдшерів або медичних сестер фельдшерсько-акушерських пунктів. В ургентних ситуаціях госпіталізація пацієнтки може здійснюватись за самозверненням з визначенням показань до госпіталізації лікарем приймального відділення/черговим лікарем.

1.8. Питання планової госпіталізації пацієнтки вирішується черговим лікарем або лікарем-акушером-гінекологом, закріпленим за приймальним відділенням відповідно до внутрішнього розпорядку роботи стаціонару, затвердженим головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

1.9. Під час планової госпіталізації в направленні відображаються результати обстеження хворої на амбулаторному етапі, передбачені Нормативами надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги відповідно нозології, а також висновки і рекомендації профільних спеціалістів за наявності супутньої соматичної патології.

1.10. Обгрунтована відмова у плановій госпіталізації фіксується у журналі відмовлень у госпіталізації (форма 001-1/о).

Рекомендації : При відмові у госпіталізації вимагайте продублювати запис на вашому направленні на госпіталізацію або в амбулаторній карточці .

1.11. При госпіталізації первинна медична документація оформляється згідно з документами пацієнтки, що підтверджують її особу. У разі їх відсутності в медичній документації робиться відмітка про те, що паспортні дані записані зі слів пацієнтки.

1.12. Під час госпіталізації пацієнтки до лікувально-профілактичного закладу лікар приймального відділення, а у вихідні, святкові дні та нічний час - черговий лікар здійснює огляд та обстеження пацієнтки, інформує про її права та обов'язки щодо стану здоров'я, попередній діагноз, обсяг необхідних діагностичних та лікувальних заходів, прогнозні та можливі наслідки розвитку хвороби, а також отримує від неї інформацію щодо загального стану здоров'я, перебігу хвороби/вагітності.

1.16. Для проведення планового оперативного лікування хворі мають бути обстежені на догоспітальному етапі згідно з Нормативами надання медичної допомоги жіночому населенню за спеціальністю "Акушерство та гінекологія" в умовах амбулаторно-поліклінічних лікувальних закладів (наказ МОЗ України від 28.12.2002 N 503).

1.17. Напередодні виконання планової операції хвора оглядається анестезіологом із заповненням листа первинного огляду анестезіолога (ф. 003-3/о), завідувачем відділення та керівником клініки (у клінічному закладі). При цьому визначається передбачуваний обсяг хірургічного втручання, в медичній карті стаціонарного хворого записується передопераційний епікриз, у якому фіксується згода пацієнтки на оперативне втручання у вигляді особистого підпису, заповнюється відповідним чином лист одержання інформованої згоди на медичне втручання.

1.18. Склад операційної бригади визначається завідувачем відділення та керівником клініки (у клінічному закладі) відповідно до кваліфікаційної категорії лікарів із забезпеченням пропорційної участі всіх лікарів відділення у наданні хірургічної медичної допомоги та з урахуванням бажання пацієнтки (письмова заява на ім'я завідуючого відділення або головного лікаря). Склад операційної бригади зазначається в передопераційному епікризі. За умови вибору пацієнткою лікаря його участь погоджується адміністрацією лікувально-профілактичного закладу відповідно до кваліфікаційної категорії лікаря.

1.19. В ургентних ситуаціях рішення про необхідність оперативного втручання та його обсяг, а також залучення спеціалістів відповідної кваліфікації приймається відповідальним черговим лікарем лікувально-профілактичного закладу.

1.21. Персонал акушерсько-гінекологічного стаціонару забезпечує лікувально-охоронний режим, дотримання вимог медичної етики та деонтології (додаток 2), високу культуру медичного обслуговування жінок і новонароджених, застосовуючи різноманітні форми та засоби санітарної просвіти.

1.22. Згідно з планом обстеження і лікування та відповідно до чинного законодавства, в медичній карті стаціонарного хворого, історії пологів здійснюються відповідні відмітки щодо поінформованої згоди пацієнтки на всі запропоновані методи обстеження/лікування з фіксацією дати їх призначення: назви методу обстеження/лікування, прізвища, ім'я, по батькові та підпису лікуючого лікаря, а також особистого підпису пацієнтки (вкладиш у затверджену форму).

1.24. Госпіталізація вагітних з ускладненим перебігом вагітності до 22 тижнів вагітності, а також для переривання вагітності за показаннями у пізніх термінах здійснюється в гінекологічне відділення (у випадку переривання вагітності у пізніх термінах заводиться медична картка стаціонарного хворого), після 22 тижнів вагітності - у відділення патології вагітних. Вагітні з екстрагенітальною патологією до 22 тижнів вагітності госпіталізуються у відділення екстрагенітальної патології або у профільний стаціонар.

2. Організація надання стаціонарної акушерської допомоги

2.3. Під час госпіталізації вагітної (роділлі) до акушерського стаціонару лікар-акушер-гінеколог та акушерка приймально-оглядового відділення здійснюють загальний огляд, вимірювання температури тіла, артеріального тиску, обстеження внутрішніх органів, вимірювання висоти стояння дна матки, окружності живота та розмірів таза, аускультацію серцебиття плода, внутрішнє акушерське дослідження. Лікар вивчає дані обмінної карти вагітної, збирає загальний та епідеміологічний анамнез, звертаючи особливу увагу на наявність гострих респіраторних захворювань, оглядає видимі слизові оболонки та шкіру з метою виявлення гнійничкових і грибкових, а також інфекційних (гастро-ентероколіт, гепатит, ІПСШ, ВІЛ та ін.) захворювань, встановлює тривалість безводного періоду. Обов'язковою є відмітка в історії пологів щодо відчуття рухів плода самою жінкою.

За результатами анамнезу, даних обмінної карти та проведеного обстеження заповнюється історія пологів (ф. 096/о), і пацієнтка відповідно до показань, скеровується у фізіологічне чи обсерваційне пологове відділення.

2.6. Відповідно до встановленого діагнозу, визначених факторів і ступеню перинатального та акушерського ризику розробляється і записується в історію пологів план ведення пологів, що є важливим моментом прогнозування об'єму надання акушерської допомоги.

2.8. Оперативне розродження, зокрема операції кесаревого розтину, накладання акушерських щипців, вакуум-екстракції плода, здійснюється за показаннями та наявністю відповідних умов проведення операції (додаток 8).

2.10. Сучасні принципи надання кваліфікованої акушерської допомоги передбачають: ведення партограми (додаток 10), визначення (за показаннями) біофізичного профілю плода (додаток 11), організацію роботи акушерських стаціонарів із впровадженням спільного перебування матері і дитини, грудного вигодовування, практики "індивідуальних" у відповідності до чинного законодавства та "сімейних" пологових залів, забезпеченням запасу медикаментів для надання невідкладної медичної допомоги (додаток 12).

2.11. Акушерська допомога вагітним (роділлям) з вкрай високим ступенем прогнозованого перинатального та акушерського ризику надається в акушерських стаціонарах III рівня. З метою підвищення якості надання такої допомоги робота зазначених закладів будується на принципах співробітництва з кафедрами акушерства і гінекології, неонатології, анестезіології вищих навчальних закладів відповідно до діючих нормативно-правових актів.

2.12. Новонароджена дитина одразу після народження показується лікарем-акушером-гінекологом або акушеркою матері та особам, які супроводжують роділлю в пологах.

2.13. Порядок допуску останніх до пологового відділення, а також порядок відвідувань породіль та новонароджених під час перебування їх у післяпологовому відділенні родичами або близькими особами встановлюється адміністрацією лікувально-профілактичного закладу. Основними умовами для цього мають бути бажання породіллі, відповідна підготовка зазначених осіб, відсутність у них інфекційних захворювань.

2.14. Вагітним з екстрагенітальною патологією, ускладненнями пологів та післяпологового періоду надаються конкретні рекомендації, поради щодо подальших лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів, консультування відповідних фахівців, про що зазначається в обмінній карті (ф. 113/о).

2.15. Після народження дитини дії медичного персоналу направлені на зменшення ймовірності розвитку гіпотермії у новонародженого (дотримання принципу "теплового ланцюжка") та збереження психо-фізіологічної єдності матері і дитини (викладання дитини на живіт матері, контакт "шкіра до шкіри", раннє прикладання до грудей, спільне їх перебування). Організація спільного перебування матері та дитини здійснюється відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2003 N 59 "Про удосконалення заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в пологових будинках (акушерських стаціонарах)".

2.16. Виписка матері та дитини з акушерського стаціонару за умови фізіологічного перебігу пологів, післяпологового періоду та періоду постнатальної адаптації здійснюється на 4 - 5 добу після пологів.

2.17. У разі виникнення ускладнень пологів та післяпологового періоду виписка породіллі здійснюється з відповідною відміткою в історії пологів та в обмінній карті щодо видачі листка непрацездатності працюючим жінкам та довідки - жінкам, не застрахованим у системі загальнодержавного обов'язкового медичного соціального страхування, відповідно до переліку показань ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду (додаток 15).

2.18. Інформація про новонародженого та породіллю в день виписки по телефону надається до дитячої поліклініки (за місцем проживання) та жіночої консультації (за місцем спостереження під час вагітності). Заповнена відповідним чином обмінна карта видається на руки породіллі.

2.19. Перше патронажне відвідування дитини вдома здійснюється дільничним лікарем-педіатром протягом перших 3-х діб після виписки з наступними патронажами дільничної медичної сестри.

2.20. Післяпологовий патронаж здійснюється дільничним лікарем-акушером-гінекологом у перші 7 діб після виписки породіллі з пологового будинку (відділення) з метою попередження або ранньої діагностики післяпологових ускладнень та захворювань новонароджених. Післяпологовий патронаж має на меті з'ясувати:

- стан самопочуття та скарги породіллі;

- стан молочних залоз і характер лактації;

- характер виділень з піхви;

- дотримання жінкою правил особистої гігієни в післяпологовому періоді;

- надання консультації з питань грудного вигодовування та планування сім'ї.

3. Організація надання спеціалізованої акушерської допомоги

3.4. Спеціалізована акушерська допомога надається за наступними напрямами:

3.4.3. Інфекційні захворювання у вагітних, роділь, породіль:

- акушерська допомога вагітним, роділлям та породіллям з інфекційними захворюваннями надається в обсерваційних акушерських відділеннях, у структурі яких передбачається наявність боксів.

У містах з чисельністю населення 500 тис. і більше доцільне створення спеціалізованого акушерського інфекційного стаціонару.

3.4.3.1. Надання допомоги ВІЛ-інфікованим вагітним здійснюються згідно з наказом МОЗ України від 25.05.2000 р. N 120 "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".

3.4.3.2. Акушерська допомога хворим на туберкульоз надається в акушерських відділеннях протитуберкульозних лікарень та в обсерваційних відділеннях родопомічних закладів. Вагітні та роділлі з неактивними формами туберкульозу можуть бути госпіталізовані в обсерваційне відділення акушерського стаціонару, а роділлі з активною формою туберкульозу - в боксовані палати обсерваційного відділення або спеціалізованого акушерського відділення.

3.4.3.3. Медична допомога вагітним з інфекційними захворюваннями може надаватись у відповідних відділеннях інфекційних лікарень за умови відсутності ускладнень перебігу вагітності та забезпечення своєчасної консультативної акушерської допомоги.

3.5. Породіллям під час виписки надаються детальні рекомендації щодо подальшого лікування, диспансерного спостереження та проведення реабілітаційних заходів у відповідних спеціалістів, що фіксуються в обмінній карті.

4. Організація надання стаціонарної гінекологічної допомоги

4.5. У приймальному відділенні хвора (вагітна) оглядається лікарем з відображенням результатів огляду в медичній карті стаціонарного хворого (ф. 003/о) з фіксацією часу огляду і встановленням діагнозу при госпіталізації. Первинний огляд хворої у разі планової госпіталізації здійснюється протягом не більше ніж 30 хвилин після її звернення до приймального відділення.

4.6. Протягом першої доби перебування в стаціонарі пацієнтка оглядається лікуючим лікарем, який встановлює попередній діагноз, у перші 3 дні - завідувачем відділення спільно з лікуючим лікарем із встановленням клінічного діагнозу, уточненням плану лікування, обсягу додаткового обстеження та консультацій профільних спеціалістів (у разі необхідності). У разі утруднень при встановленні клінічного діагнозу хвора має бути оглянута керівником клініки (у клінічному закладі) протягом перших 3-х діб з часу госпіталізації, а при необхідності - в перший день перебування у стаціонарі.

4.7. Стан пацієнтки контролюється лікуючим лікарем щоденно з письмовим відображенням у медичній карті стаціонарного хворого у вигляді щоденника. Зміни в плані обстеження та лікування фіксуються в медичній карті стаціонарного хворого, в листі призначень та листі одержання інформованої згоди на медичне втручання (додаток 1). У разі тяжкого стану хворої терміни огляду визначаються її станом із відповідним записом у медичній карті стаціонарного хворого результатів кожного огляду.

4.8. Тяжкий стан хворої потребує негайного скликання консиліуму лікарів. Для визначення тактики ведення тяжкої хворої заступником головного лікаря з лікувальної роботи за поданням завідувача відділенням призначається консиліум за участю лікарів-консультантів суміжних спеціальностей, лікарів відділення, керівника клініки та співробітників клінічного підрозділу (у клінічному закладі) - не менш 3-х осіб. Протокол і висновок консиліуму фіксується в медичній карті стаціонарного хворого, затверджується підписами всіх учасників консиліуму.

4.9. У разі виконання малих гінекологічних операцій пацієнтка в день операції оглядається лікуючим лікарем та лікарем-анестезіологом за умови необхідності проведення загального знеболювання з відображенням результатів огляду та рекомендованого методу знеболювання в медичній карті стаціонарного хворого. Малі операції виконуються лікуючим лікарем із записом протоколу операції в медичній карті стаціонарного хворого та реєстрацією в журналі (за типом ф. 69-о "Журнал запису амбулаторних операцій").

4.10. Лапароскопічні операції виконуються тільки за умови забезпечення інтраопераційної морфологічної експрес-діагностики, можливості видалення пухлини за допомогою спеціального контейнеру, при виявленні злоякісної пухлини жіночих статевих органів - проведення операції у повному обсязі за участю онкогінеколога.

4.12. Виписка хворої із стаціонару здійснюється лікуючим лікарем за погодженням із завідуючим відділення з оформленням виписки із медичної карти стаціонарного хворого (форма N 027/о) та документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, які видаються на руки хворій під час виписки (додаток 8).

5. Організація надання спеціалізованої стаціонарної гінекологічної допомоги

5.3. Спеціалізована гінекологічна допомога надається за напрямками:

- ендокринна гінекологія;

- гнійно-септична гінекологія;

- гінекологія дитячого та підліткового віку

5.4. Направлення хворої на госпіталізацію до спеціалізованого гінекологічного відділення здійснюється лікуючим лікарем або лікарями спеціалізованих кабінетів жіночих консультацій та центрів планування сім'ї за погодженням із завідуючим відділення. До направлення додається особиста карта амбулаторного хворого або виписка з амбулаторної карти з даними обстеження та попереднього лікування.

6. Організація стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги в сільській місцевості

6.2. Стаціонарна акушерсько-гінекологічна допомога в сільській місцевості надається в центральних районних, районних лікарнях і передбачає чітку взаємодію та наступність з амбулаторною ланкою акушерсько-гінекологічної служби району.

6.3. Стаціонарна акушерська допомога вагітним I та II груп динамічного спостереження надається у пологових відділеннях районних, центральних районних лікарень, в яких відсутні відділення анестезіології та інтенсивної терапії, але забезпечено цілодобове чергування лікаря-анестезіолога (чергування на дому).

6.4. Стаціонарна акушерська допомога вагітним "високого" ризику виникнення ускладнень перинатального періоду надається в лікувально-профілактичних закладах II та III рівня відповідно до визначених показань (додаток 1).

6.6. Питання надання висококваліфікованої і спеціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги в ургентних ситуаціях мешканкам сільської місцевості вирішується спільно з головним спеціалістом з акушерства органів охорони здоров'я, фахівцями виїзних консультативних бригад екстреної медичної допомоги. Інформація про гінекологічних хворих, вагітних, роділь, породіль, що потребують такої допомоги, має своєчасно надходити до головного спеціаліста з акушерства і гінекології органів охорони здоров'я, який забезпечує належну координацію та організацію роботи бригади.

7. Організація надання неонатологічної допомоги

7.1. Неонатологічна допомога включає догляд за новонародженим у разі фізіологічного перебігу ранньої постнатальної адаптації та надання кваліфікованої медичної допомоги при її розладах та захворюваннях новонароджених.

7.3. Догляд за новонародженим за умови фізіологічного перебігу періоду постнатальної адаптації здійснюється у післяпологових відділеннях спільного перебування матері та дитини.

7.8. Після народження дитини лікар-неонатолог здійснює первинний огляд новонародженого, проводить оцінку його стану за шкалою Апгар, за відсутності протипоказань для раннього прикладання до грудей матері забезпечує початок ранньої постнатальної адаптації новонародженого відповідно до принципів ведення нормальних пологів.

7.12. Новонароджений, переведений до післяпологового відділення спільного перебування з матір'ю, оглядається в палаті лікарем-неонатологом протягом 2-х годин після переведення (при його відсутності - лікарем-акушером-гінекологом).

7.13. У відділенні (палатах) спільного перебування матері і дитини новонароджений може бути одягнутий в домашній одяг (вовняні розпашонку, шапочку, шкарпетки, повзунки). Туге сповивання дитини не рекомендується.

7.14. Мати новонародженого, який знаходиться на лікуванні у відділенні новонароджених, може за бажанням відвідувати його, бути інформованою щодо перебігу захворювання.

7.15. Новонародженим з порушенням ранньої постнатальної адаптації одразу ж після народження забезпечується погодинне спостереження лікаря-неонатолога з визначенням обсягу необхідних діагностичних, лікувальних та консультативних заходів.

7.16. У разі захворювання новонародженого він оглядається завідуючим неонатологічного відділення протягом перших 2-х днів життя.

7.17. Огляд новонароджених проводиться лікарем-неонатологом щоденно. Новонароджені, які знаходяться у відділенні інтенсивної терапії, оглядаються в залежності від стану дитини. Всі огляди новонароджених записуються у вигляді щоденників до карти розвитку новонародженого (ф. 097/о).

7.18. Вакцинація новонароджених проводиться в палаті, де перебуває дитина за календарем щеплень, визначеним наказом МОЗ України від 31.10.2000 N 276 "Про проведення профілактичних щеплень в Україні".  

Рекомендації : Ви маєте право відмовитись від вакцинації новонародженої дитини, для чого необхідно на ім'я головного лікаря пологового будинку подати письмову заяву.

7.21. Новонароджені, які народились під час транспортування роділлі в пологовий стаціонар або протягом останньої доби вдома, госпіталізуються в обсерваційне відділення з дотриманням умов ізоляції в окремій палаті спільного перебування матері та дитини.

7.22. За умови пологів, які відбулися вдома більше, ніж одна доба, породіллю та новонародженого госпіталізують до боксованих палат обсерваційного відділення.

7.25. Виписка здорових новонароджених з акушерського стаціонару здійснюється на 4 - 5 добу життя. Питання про виписку новонароджених, які мали порушення або захворювання у періоді ранньої постнатальної адаптації, вирішується лікарем-неонатологом спільно із завідуючим неонатологічним відділенням.

7.26. Інформація про дату виписки новонародженого по телефону надається в дитячу поліклініку в день виписки.

7.27. Інформація про новонародженого (фактори перинатального ризику, стать дитини, антропометричні дані при народженні та при виписці, характер вигодовування, характер перебігу раннього неонатального періоду, виявлені захворювання, обсяг проведеного обстеження і лікування) фіксується в обмінній карті породіллі (ф. 113/о), яка видається матері на руки для надання дільничному лікарю-педіатру дитячої поліклініки або сімейному лікарю.

Додаток 2

до Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги

ВИМОГИ ДО ЕТИКИ ТА ДЕОНТОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Професійна діяльність лікарів-акушерів-гінекологів пов'язана з вирішенням складних деонтологічних питань: оскільки ситуації, що виникають під час консультування або надання медичної допомоги жінкам у зв'язку із зачаттям, виношуванням, народженням, вигодовуванням дитини, виникненням захворювань жіночих статевих органів, стосуються інтимних сторін життя жінки та її оточуючих. Це вимагає від персоналу лікувально-профілактичних закладів акушерсько-гінекологічного профілю дотримуватись у своїй роботі певних деонтологічних та морально-етичних правил, норм поведінки.

1. Питання психологічної підтримки жінки під час пологів, роль та завдання медичних працівників, які надають їй медичну допомогу

Процес пологів є фізіологічним процесом, водночас дуже відповідальним періодом для жінок. Медичні працівники, що надають медичну допомогу під час вагітності та пологів, повинні пам'ятати про це і своїми діями створювати атмосферу спокою, довіри, впевненості у позитивному результаті пологів. Персоналом акушерського закладу вагітна жінка, роділля, породілля має сприйматись не як об'єкт проведення певних медичних маніпуляцій з метою її розродження, а, насамперед, як особистість і основний учасник у важливому моменті її життя - пологах.

На всіх етапах надання акушерської допомоги жінці забезпечується право на своєчасне отримання від медичних працівників інформації щодо стану її здоров'я та плода (новонародженого), всіх медичних втручань та обстежень, їх необхідності або доцільності, можливих наслідків відповідно до чинного законодавства. Така інформація надається лікарем, акушеркою або медичною сестрою у спокійній обстановці з урахуванням психологічного стану жінки (за її бажанням - конфіденційно). Після отримання інформації жінці пропонується дати згоду на проведення їй або її дитині необхідних медичних втручань.

З метою уникнення конфліктних ситуацій, ускладнень під час пологів та післяпологового періоду процес надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим персоналом родопомічних закладів доцільно здійснювати на засадах взаєморозуміння з пацієнтами, поваги до них, залучення їх до прийняття рішень щодо тактики надання медичної допомоги. Нормальний психоемоційний стан вагітної, роділлі сприяє фізіологічному перебігу пологів та післяпологового періоду.

Під час пологів необхідно дотримуватись принципів конфіденційності: в пологовому залі забезпечується перебування однієї роділлі та її (за бажанням) членів родини, завданням яких є психологічна підтримка роділлі, та медичний персонал, що безпосередньо веде пологи. Жінці також забезпечується право обрати людину для психологічної підтримки в пологах та повагу медичного персоналу до її вибору.

2. Психологічні аспекти діяльності медичних працівників при вирішенні питань переривання вагітності за показаннями

2.2. Вагітність переривається за поінформованою згодою відповідно до чинного законодавства.

2.3. Інформацію про можливі негативні наслідки пролонгації вагітності недоцільно у таких випадках надавати у вигляді загрозливих стверджень, враховуючи психологічний стан вагітної та її родичів.

2.4. Жінкам, які за бажанням при наявності показань переривають вагітність, надається детальна інформація про можливі наслідки для стану її здоров'я.

Додаток 4

до Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги

РЕКОМЕНДОВАНІ ДІЇ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ У ВИПАДКУ НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ З ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ, МЕРТВОНАРОДЖЕННЯ, ДИТЯЧОЇ, МАТЕРИНСЬКОЇ СМЕРТІ ТА СМЕРТІ ЖІНКИ У ГІНЕКОЛОГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ

1. Тактика медичного персоналу у випадку мертвонародження, смерті дитини

1.1. Медичний персонал має усвідомлювати, що втрата дитини під час вагітності, пологів чи після народження є тяжким емоційним навантаженням для жінки та її родини. Від медичного персоналу вимагається у такому випадку дотримання коректної, психологічно підтримуючої поведінки (при можливості - участі психолога).

1.2. У випадку антенатальної загибелі плода, що сталась під час перебування вагітної (породіллі) в акушерському стаціонарі, повідомляють про це жінку одразу після встановлення остаточного діагнозу. Ця інформація надається лікуючим лікарем (лікарем, що веде пологи) або завідуючим відділенням з урахуванням психоемоційного стану жінки, з поясненням відомих на даний момент причин та подальшого медичного втручання.

1.3. Після закінчення пологів, ускладнених мертвонародженням, забезпечується право матері на візуальну інформацію щодо народження мертвої дитини (плода). У разі свідомого небажання жінки бачити мертву дитину (плід) або ситуації, загрозливої для стану здоров'я жінки, інформація щодо причин несприятливого результату пологів з показом мертвої дитини (плода) надається близьким родичам породіллі з відповідним записом в історії пологів.

1.4. З батьками дитини/жінкою або близькими обговорюють питання щодо поховання тіла дитини та інформують їх про порядок здійснення його лікувально-профілактичним закладом, передбачений нормативними документами. Отримання згоди на поховання тіла дитини лікувально-профілактичним закладом фіксується відповідним записом в історії пологів з особистим підписом породіллі у відповідності до наказу МОЗ України від 03.07.95 N 124 "Про вдосконалення ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті".

1.5. Батьків/жінку інформують про необхідність та визначений порядок проведення патолого-анатомічного дослідження тіла дитини відповідно до нормативно-правових актів для отримання поінформованої згоди на це.

1.6. Під час перебування жінки в акушерському стаціонарі керівником закладу (завідуючим відділення) у спокійній обстановці, в окремому приміщенні проводиться спільна бесіда з нею та її (за бажанням) чоловіком. Метою такого спілкування є роз'яснення причин смерті дитини, надання необхідних пояснень щодо дій медичних працівників, стану здоров'я породіллі, рекомендацій щодо подальшої реабілітації репродуктивної функції.

1.7. Реєстрація випадку мертвонародження (смерті дитини) та надання необхідних документів батькам здійснюється відповідно до чинного законодавства.

2. Тактика дій медичних працівників у випадках материнської смертності, смерті жінок у гінекологічному відділенні

2.1. У випадках смерті жінки, пов'язаної з вагітністю, пологами або гінекологічним захворюванням, медичні спеціалісти забезпечують право близьких родичів бути інформованими щодо випадку смерті невідкладно.

2.2. Керівником закладу/завідувачем відділенням, де стався випадок, у присутності причетних до випадку медичних працівників, в окремому приміщенні та коректній формі проводиться бесіда з родичами померлої з метою надання їм вичерпної інформації щодо причин смерті та дій медичного персоналу, про що робиться запис в історії пологів (ф. 096/о), медичній карті стаціонарного хворого (ф. 003/о), медичній карті переривання вагітності (ф. 003-1/о).

2.3. У випадку смерті жінки під час/після пологів і народження живої дитини надається членам сім'ї померлої інформація щодо вигодовування дитини.

3. Тактика дій медичних працівників у випадках народження дитини із вродженою патологією, відмови від дитини

3.1. У разі народження дитини з вродженою або спадковою патологією (мертвої чи живої), показують її матері та (за її бажанням) близьким родичам.

3.2. При народженні хворої дитини сім'ї надається достовірна інформація про стан її здоров'я та рекомендації щодо подальшого лікування і нагляду.

3.3. За умови наявності наміру роділлі відмовитись від дитини, доцільно провести у коректній формі бесіду щодо подолання перешкод, що заважають забрати дитину із пологового стаціонару та надання інформації про можливі шляхи вирішення проблеми відповідно до чинного законодавства.

Рекомендації: У випадках материнської смертності, мертвонародження або смерті дитини варто одразу родичам і близьким звернутися с  письмовою заяву до прокуратури для проведення перевірки якості надання медичної допомоги.

Додаток 7

до Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги

ПРИНЦИПИ ВЕДЕННЯ НОРМАЛЬНИХ ПОЛОГІВ

За визначенням ВООЗ, нормальні пологи - це пологи із спонтанним початком та прогресуванням пологової діяльності у вагітної групи низького ризику у терміні вагітності 37 - 42 тижні, у головному передлежанні плода потиличного виду, у задовільному стані матері та новонародженого після пологів.

Ведення нормальних пологів передбачає активне спостереження за перебігом пологів, мінімальний обсяг акушерських втручань та медичних процедур і маніпуляцій, що проводяться за показаннями, і включають: застосування спазмолітичних та знеболюючих засобів, надання акушерської допомоги у разі народження плода в потиличному передлежанні, розтин промежини за показаннями, катетеризація сечового міхура після народження дитини (за показаннями), відділення новонародженого від матері (клемування та перетин пуповини); первинний туалет новонародженого, раннє прикладання новонародженого до грудей, масаж матки через черевну стінку після народження посліду, огляд родових шляхів після пологів у дзеркалах, ушивання розривів піхви або розтину промежини; спостереження за загальним станом матері, скорочувальною функцією матки та кількістю кров'яних виділень протягом 2-х годин після пологів у пологовому залі і огляд лікарем у наступні 2 години у післяпологовій палаті.

Призначення клізми та гоління лобка роділлі не рекомендується.

Роділлі можна дозволити прийом невеликої кількості їжі та рідини протягом пологів (зважаючи на тривалість пологів). З метою зниження кислотності шлункового вмісту рекомендується призначення антацидних препаратів та молоко.

За умови задовільного стану плода при народженні (дитина доношена, чисті навколоплідні води, дитина дихає або кричить, має рожевий колір шкіри та задовільний м'язовий тонус), дитина викладається на живіт матері, проводиться обсушування сухою пелюшкою, накривається іншою сухою пелюшкою, здійснюється клемування пуповини через одну хвилину і перетин пуповини. При необхідності проводиться видалення слизу з ротової порожнини грушею або електровідсмоктувачем. Одягається шапочка, шкарпетки. Протягом знаходження дитини на животі матері здійснюють спостереження за її життєво важливими функціями. Далі дитина укладається на груди матері і накривається разом з матір'ю ковдрою для забезпечення умов "теплового ланцюжка". Контакт "шкіра до шкіри" проводиться до реалізації смоктального рефлексу, але не менш, як 30 хвилин. Після цього проводиться обробка пуповини, дитина вільно пеленається і знаходиться спільно з матір'ю до переведення породіллі у післяпологове відділення. Новонароджений до моменту переведення матері із пологової зали не виноситься.

Вимірювання температури тіла у породіллі здійснюється з урахуванням особливостей післяпологового періоду: під час вимірювання температури тіла жінка знаходиться у положенні на боку, термометр ставиться у пахвову ямку протилежної сторони.

Додаток 13

до Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ТА ПІСЛЯАБОРТНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

I. Післяпологове консультування

1. Післяпологове консультування проводиться у післяпологовому відділенні акушеркою, лікарем-акушером-гінекологом, лікарем-неонатологом.

2. Мета післяпологового консультування - ознайомити породіллю та її близьких із змінами в організмі жінки, що відбуваються у післяпологовому періоді; надати інформацію з питань гігієни у післяпологовому періоді, сучасних методів попередження несвоєчасної та небажаної вагітності, в т. ч. контрацепції, раціонального харчування, переваг грудного вигодовування новонародженого та догляду за новонародженим.

3. Під час чергових лікарських оглядів у післяпологовому відділенні особлива увага приділяється основним показникам стану породіллі: температурі тіла (дотримання правил вимірювання температури породіллі у післяпологовому періоді); артеріальному тиску; рівню глюкози в крові (якщо були якісь зміни під час вагітності); характеру виділень зі статевих шляхів; розмірам матки (темп інволюції); стану швів після ушивання розривів, епізіотомії, перинеотомії; стану молочних залоз та психологічного стану.

4. Під час виписки з акушерського стаціонару породілля інформується щодо особливостей фізіологічного перебігу пізнього післяпологового періоду (характер лохій, значимість випорожнення кишечника, набряк та болючість молочних залоз, можливу депресивність). Породілля також інформується про можливі методи корекції стану. У разі тривалості симптомів, більше 2-х тижнів, особливо з появою безсоння, зниження апетиту, почуття безпорадності і безнадійності, варто звернутись за медичною допомогою.

5. Породілля також інформується щодо можливості виникнення симптомів захворювання або ускладнень післяпологового періоду: підвищення температури тіла, що може бути пов'язано з початком післяпологових інфекційних ускладнень, проблемами лактації та запальними захворюваннями молочних залоз, респіраторними захворюваннями; посилення больового відчуття внизу живота, кров'яні виділення за 7 - 10 днів після пологів, почервоніння післяопераційного рубця. В такому випадку велике значення має своєчасність звернення породіллі за медичною допомогою.

6. За умови відсутності ускладнень післяпологового періоду статеві стосунки можливі через 6 - 8 тижнів після пологів. Дефіцит естрогенів, що має місце у післяпологовому періоді, спричинює сухість піхви, тому доцільно використовувати під час статевих стосунків зволожуючий гель чи вазелін, бажано порадившись із дільничним лікарем жіночої консультації. Консультування з цих питань доцільно проводити (за бажанням породіллі) разом із чоловіком.

9. Породіллі надається інформація щодо переваги та правил "10 кроків" грудного вигодовування.

Серед такої мотивації слід виділити, що:

- материнське молоко містить близько 100 речовин, необхідних дитині, яких немає у коров'ячому молоці і не можуть бути повністю синтезовані у штучних формулах харчування;

- материнське молоко краще перетравлюється дитиною;

- годування материнським молоком попереджає розвиток багатьох захворювань. Практично в жодної дитини немає алергії на материнське молоко;

- материнське молоко не викликає запору у дітей, підвищує імунітет, ссання допомагає нормальному розвитку зубів, піднебіння і щелеп;

- годування грудьми допомагає встановити тісний та сильний психологічний зв'язок з дитиною, воно підсилює скорочення матки і її інволюцію;

- доведено науковцями, що грудне вигодовування зменшує ризик розвитку раку молочної залози.

Післяабортне консультування

Післяабортне консультування проводиться лікарем-акушером-гінекологом, який здійснював аборт. 

Мета: інформування жінки про можливі ускладнення післяабортного періоду і методи їх профілактики, з питань гігієни статевих відносин, сучасних методів контрацепції, здорового способу життя, запобігання інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Велике значення має своєчасність застосування методів контрацепції у попередженні небажаної вагітності. Індивідуальний підбір контрацептиву здійснюється підготовленим спеціалістом з питань планування сім'ї відповідно до сучасних методів та принципів застосування.

Додаток 14

до Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВИГОДОВУВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ В АКУШЕРСЬКИХ СТАЦІОНАРАХ

Види вигодовування новонароджених в акушерських стаціонарах:

I. Грудне:

- виключно грудне вигодовування;

- годування материнським зцідженим молоком через зонд;

- годування материнським зцідженим молоком з чашечки, з шприца, піпетки;

II. Штучне - годування молочними сумішами (за медичними та соціальними показаннями) із застосуванням зондів, сосок, пляшечок.

2. Парентеральне.

Організація грудного вигодовування новонароджених в акушерських стаціонарах

Найбільш оптимальним видом годування новонароджених та дітей першого року життя є грудне вигодовування, яке забезпечує формування фізіологічного імунобіологічного захисту дитини, розвиток та здоров'я немовляти, профілактику гнійно-септичних та кишкових захворювань новонароджених, спалахів нозокоміальних інфекцій у родопомічних закладах, сприяє психоемоційній єдності матері та дитини.

Підтримка лактації та грудного вигодовування з перших хвилин життя дитини є одним з основних завдань організації роботи акушерського стаціонару і реалізується шляхом впровадження в його повсякденну роботу 10 принципів ВООЗ/ЮНІСЕФ щодо грудного вигодовування, які є критеріями "Лікарні, доброзичливої до дитини".

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАКЛАДУ ЗІ СТАТУСОМ, ВИЗНАЧЕНИМ ВООЗ, ЯК "ЛІКАРНЯ, ДОБРОЗИЧЛИВА ДО ДИТИНИ"

3.5. Надання інформації щодо правил прикладання дитини до грудей, профілактики лактостазу, а також методів збереження лактації у разі тимчасового відокремлення немовляти від матері.

3.6. Впровадження в практику правил грудного вигодовування (за умови відсутності медичних показань), виключення догодовування та/або напування новонароджених.

3.7. Організація спільного цілодобового перебування матері і дитини із забезпеченням умов згідно з вимогами чинних галузевих нормативних документів.

3.8. Грудне вигодування здійснюється за вимогою немовляти, включаючи годування у нічний час.

3.9. Новонародженим, які знаходяться на грудному вигодовуванні, не застосовують заспокійливі засоби та пристрої, що імітують материнську грудь (соски, пустушки). У родопомічному закладі (відділенні) не проводиться реклама продукції, що замінює грудне вигодовування (молочні суміші та засоби, що імітують груди матері).

3.10. Здійснюються заходи щодо організації волонтерських груп з підтримки грудного вигодовування та надання матерям інформації про їх діяльність під час виписки з акушерського стаціонару.

3.11. Важливими моментами процесу становлення тривалої лактації є також підготовка вагітних до грудного вигодовування на етапі спостереження в жіночій консультації та підтримка роділлі її близькими.

Загальні протипоказання до грудного вигодовування з боку матері:

- ВІЛ-позитивний статус;

- активна форма туберкульозу з бактеріовиділенням;

- гострі психічні розлади;

- лікування цитостатичними, антитиреоїдними препаратами.

Тимчасові протипоказання до грудного вигодовування з боку дитини:

- народження дитини з оцінкою за шкалою Апгар менш ніж 5 балів;

- гестаційний вік дитини при народженні менш ніж 32 тижні;

- стан декомпенсації органів та систем організму;

- гемолітична хвороба новонароджених;

- пологова травма.

При годуванні грудьми мати повинна дотримуватись наступних правил:

- під час годування прийняти зручне положення, що є важливим для надходження молока з грудей та запобігання тріщинам соска, лактостазу, маститу;

- слідкувати, щоб дитина захоплювала не тільки сосок, а й навколососкову зону, особливо нижню її частину, підборіддя дитини має бути притиснутим до грудей матері, ротик широко відкритим;

- після годування навколососкову область слід змастити краплями залишкового молока, що сприятиме запобіганню тріщин (обробляти сосок дезінфекційними розчинами недоцільно);

- один раз на добу приймати теплий душ або обполіскувати груди проточною водою;

- прикладати дитину до грудей за її вимогою, включаючи годування у нічний час;

- протягом першої - третьої доби життя часто прикладати дитину до грудей (10 - 12 разів);

- зціджування молока здійснювати лише у разі тимчасового відокремлення від дитини;

- відпочивати між годуванням.

Організація штучного вигодовування новонароджених

- годування молочними сумішами (за медичними та соціальними показаннями) із застосуванням зондів, сосок, пляшечок.

II. Парентеральне:

Показання для вигодовування новонароджених молочними сумішами:

- ВІЛ-позитивний статус матері;

- активна форма туберкульозу з бактеріовиділенням;

- стан декомпенсації життєво-важливих органів та систем організму матері;

- гострі психічні розлади у матері;

- лікування матері з застосуванням цитостатиків, антитиреоїдних препаратів;

- спадкові порушення обміну амінокислот, жирів, вуглеводів;

- дитина залишена (покинута) матір'ю або загибель матері.

Молочна суміш готується в кімнаті для приготування молочних сумішей із забезпеченням санітарно-протиепідемічних правил відповідно до чинного законодавства.

У разі абсолютних протипоказань (відсутності умов) для грудного вигодовування годування дитини проводиться за допомогою соски та пляшечки.

Вигодовування недоношених та хворих новонароджених, а також дітей, які не можуть бути прикладені до грудей матері