1) Розпочнемо з того, що в Україні останнім часом склалася парадоксальна ситуація, яка полягає у незбіганні інтересів суспільства в області охорони здоров'я, окремих громадян, з інтересами деяких представників медичного істеблішменту. Ця так звана «КАСТА НЕДОТОРКАНИХ» наділила себе абсолютним правом на істину в області захисту від інфекцій та експлуатує в своїх інтересах теорію колективного імунітету, яка давно стала неактуальною. Ця теорія передбачає 95% охоплення щепленнями від тої чи іншої хвороби з метою позбутися її шляхом елімінації збудника. Якою б зручною, економною та універсальною не здавалася б вам ця ідея, її неможливо досягнути без застосування психологічного насильства та обману.
Справа в тому, що здоров'я, імунітет кожної людини - справа ІНДИВІДУАЛЬНА, зі специфічними притаманними їй типом реагування, чутливістю, хронобіологічними ритмами і т.д. До індивідуального підходу і зміцнення здоров'я прагне зараз увесь прогресивний медичний світ, а не до тотальної боротьби з хворобами. А в очах «великих комбінаторів» від санітарно-епідеміологічної еліти ми всі з вами виглядаємо суцільною доступною для широкомасштабних експериментів БІОМАСОЮ, для чого створюються накази в області охорони здоров'я, які регламентують всі сторони діяльності медичних закладів та їх співробітників і за означенням не підлягають обговоренню.
2) Міф про абсолютну користь від щеплень підтримують практикуючі інфекціоністи, імунологи, педіатри, епідеміологи, оскільки вони позбавлені права мати незалежну точку зору, що б відрізнялася від тієї, яку декларують вакцинатори і представники верхівки санітарно-епідеміологічної служби.
Водночас все більше думаючих лікарів, в тому числі і з наукового середовища, ЗНАЮТЬ про згубні масштаби щепленнєвих експериментів впродовж багатьох десятиріч. Основою цих знань є те, що х самого початку вакцини розглядалися як складні імунобіологічні препарати, і піонери проведення щеплень не виключали їх шкідливої дії на організм, говорили про неможливість вироблення антитіл у 10-15% людей через дефектний імунітет. Але привабливість ідеї колективного охоплення не залишила байдужими любителів легкого заробітку. Поступово вакцинні препарати перетворилися на «СВЯЩЕННУ КОРОВУ» фармацевтичного бізнесу, а її адепти відчули себе вибраними у справі ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ в межах хоча б окремо взятої країни.
3) Розширена програма імунізації (РПІ), оголошена ВООЗ для ліквідації деяких інфекцій в усьому світі, в даному випадку кору в Україні до 2007 року, була піднесена вакцинаторами України до рангу наказу, який підлягає беззаперечному виконанню. Проте будь-які інструкції ВООЗ мають для медичної громадськості нашої країни ВИНЯТКОВО РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ характер! А до планів щепленнєвої касти не належить обтяжувати себе відповідальністю, тому вони легко прийняли накази ВООЗ як керівництво до дії. Корумпованість такої міжнародної структури як ВООЗ, її залежність від фармакологічного корита давно вже не є таємницею для незалежних експертів, в т.ч. і медичних. Прогресивні лікарі багатьох країн за допомогою громадськості відвоювали право на здоровий глузд і можливість вибору в питаннях захисту від інфекційних захворювань, і сьогодні країни, які відмовилися від загальної вакцинації від туберкульозу за допомогою БЦЖ, констатують зниження захворюваності на туберкульоз.
Країни, де існує закон про обов'язкові щеплення - виняткова рідкість. Соромно зізнатися, але чи може наше суспільство пишатися своїми лікарями, якщо вони демонструють злочинну малодушність і професійну близорукість, не маючи відваги відкрито інформувати народ про те, що найбільш стійкий пожиттєвий імунітет дає перенесене захворювання (кір, краснуха), а не щеплення. Про це пишуть всі фундаментальні підручники та монографії з інфектології та педіатрії, втовкмачують на лекціях студентам, зрештою, це відомо усім: СЕКРЕТ ПОЛІШИНЕЛЯ!
Але в нашій країні склалася ганебна ситуація, коли медик (авторитетний професор чи працівник середньої медичної ланки) опинилися в принизливому становищі заручників. Збереження місця праці чи отримання того чи іншого наукового ступеню, співробітництво з фармкомпанією, отримання ліцензії і заохочення адміністрації, забезпечення достойною державною пенсією - все це можливо лише за умови цілковитого збігання твоїх поглядів з «політикою партії»!
4) Але медпрацівники самі вибирають собі цю роль, допускаючи в своїй діяльності ПОЛІТИКУ ПОДВІЙНИХ СТАНДАРТІВ!
Чудовою ілюстрацією сказаному є аналіз матеріалів 7-го з'їзду інфекціоністів України від 26 - 29 вересня 2006 року. Цей збірник цікавий тим, що в ньому підсумовано досвід спостережень в Україні і світі за такими інфекційними захворюваннями, як дифтерія, кашлюк, поліомієліт, кір, краснуха, які вважають керованими за допомогою щеплень. Виявляється, на даний час авторитетними клініками нашої країни статистично і науково констатовано зворотне, а також визнано зумисне викривлення статистики, зміна класичної клінічної картини захворювань під впливом щеплень, важчий перебіг хвороби саме у щеплених (кір, дифтерія), а також вказується на еволюцію збудників, в тому числі вакцинних штамів в нових умовах в людській популяції. Більше того, повідомляється про виникнення нових, раніше невідомих захворювань!
Сьогодні формується вакцинозалежна цивілізація - ось вона, ціна експериментів і злочинного замовчування. Вдвічі страшніше те, що подібні з'їзди з такими висновками - це не якась рідкість. Просто цією інформацією дозволено користуватися лише лікарям, широкій громадськості вона недоступна.
5) А для народних мас прибережено страшні історії 50-100-річної давності, а також згадана вище теорія колективного імунітету за дотримання умови масового охоплення! Що стосується реальної ситуації, то природній відбір, навіть стосовно людини, ще ніхто не скасовував. Даруйте за вимушений цинізм, але еволюція життя завжди доцільна - навіть еволюція збудників хвороб! Жодна біологічна ніша не залишається, на думку біологів, порожньою. На зміну знищеній натуральній віспі прийшли такі хвороби, як синдром хронічної втоми (причина - в тривалій персистенції вірусу Епштейн-Барр і ЦМВ та повальному імунодефіциті), зростання ВІЛ /СНІДу, прогресування ВГС, пріонових захворювань, пташиного грипу тощо.
Останні висновки вчених-інфекціоністів невтішні: еволюція мікроорганізмів набагато вишуканіша, ніж людська боротьба з ними, і вже зараз загрожує нам депопуляція та знищення виду, незважаючи на ілюзорні короткотривалі перемоги за допомогою вакцинації тривалістю 10-50 років. Нажаль, всі ці важливі відкриття ретельно фільтруються цензурою "Великої Інквізиції" від епідемки.
6) Повернемося до нашої вакцини. Викликає підозри той факт, що якщо є загроза повторного спалаху кору, чому би не скористатися давно існуючою саме коровою момновакциною, чому раптом знадобилося "урізноманітнити" кампанію ще й краснушним компонентом? Чи добрим закордонним радникам необхідно терміново реалізувати саме цю вакцину, одночасно провівши багатомільйонний експеримент, щоб потім скористатися його результатами "в цілях науки", роздаючи гранти і наукові стипендії всім його учасникам? В такому разі хочеться нагадати про подібний проведений експеримент в США в 60-70-і роки, описаний Hinman і наведений у монографії В.А.Зуєва «Повільні вірусні інфекції людини і тварин»:
Важливо, що вакцинації підлягатиме молодь 20-30 років, а це - найбільш фертильний вік! В анотації рекомендовано уникати вагітності протягом 28 днів, але цю умову практично неможливо виконати, бо вже вказувалося про тривалу, навіть пожиттєву циркуляцію вірусів кору і краснухи! Крім того, вакцинні штами після щеплення можуть виділятися в навколишнє середовище, так само як дикі, спричиняючи шкідливу дію навіть без яскравої клінічної картини хвороби, тобто викликати повільне ураження нервової системи, яке спричиняє вади розвитку плоду, смерть чи інвалідність! Все це - удар по генофонду України!
7) Вакцину вирощено на диплоїдних клітинах людини, отриманих із живих ембріонів, плодів чи новонароджених. У зв'язку з тим, що клітинні культури могли бути заражені іншими вірусами, у світ пріонових захворювань і СНІДу не може бути й мови про введення таких препаратів мільйонам молодих людей! Америка вже поплатилася за такі експерименти зростанням захворюваності на хворобу Альцгеймера (пріонової природи).
Також в анотації з консервантів вказано лише антибіотик неоміцин, однак у кліткові культури в процесі їх вирощування додають червоний фенол, відомий своїми токсичними властивостями. Ці речовини можуть викликати й алергічні реакції аж до анафілактичного шоку. До речі, практикуючі лікарі абсолютно не проінформовані про наявність яких-небудь токсичних речовин, бо ця інформація не висвітлена в навчальному курсі, а до вкладок до вакцин доступ обмежений.
8) ПОСТВАКЦИНАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ - внаслідок навмисного приховування статистики і неможливості реєстрації поствакцинальних ускладнень через тиск контролерів СЕС, буде надзвичайно важко довести зв'язок щеплення і хвороби після нього. З переліку ускладнень, вказаних в анотації:
Очевидно, що з таким підходом неможливо буде врахувати наявність перенесеного кору чи краснухи, а також отриманих раніше щеплень.
9) На Україні є обов'язковість вакцинації, але відсутній контроль її необхідності та ефективності. Немає МОНІТОРИНГУ захисту суспільства від цієї інфекції.
Обов'язкові щеплення, які нав'язує держава - МРІЯ МОНОПОЛІСТА! Це гарантує йому практично необмежений прибуток і мінімальні витрати, а також відсутність відповідальності. Отже, полем для медико-біологічних експериментів стануть діти і молодь в організованих колективах, військовослужбовці, вихованці дитячих будинків, ув'язнені.
Гірко і соромно усвідомлювати, що гасло медицини «НЕ НАШКОДЬ» поволі поступається місцем цинізмові та байдужості. Проте все одно хочеться вірити в здоровий глузд і добру волю людей в нашій країні. У зв'язку з цим є необхідність внести статтю в «Закон України про захист населення від інфекційних хвороб», яка би передбачала свободу вибору в питаннях вакцинації та індивідуальний підхід до здоров'я. Теорія колективного імунітету може слугувати лише корпоративним інтересам вакцинаторів та їх підручних, але шкодить здоров'ю громадян. Ніхто з міжнародних експертів не має права вирішувати долю мільйонів людей України, їх здоров'ям повинні бути зацікавлені пророки в своїй країні!
Держава не має права жертвувати жодною людиною навіть для збереження мільйонів... А піддавати людину операції, котра в кращому випадку не принесе жодної користі, а в багатьох інших поставить на карту її здоров'я і життя, - це акт несправедливого посягання на свободу особистості.
Д-р Лев Бразоль, «Уявна користь і дійсна шкода щеплень від віспи», 1884 р.
Некоторые выдержки из сборника 7го съезда инфекционистов Украины за 2006 год (тираж 300 экз.).
КОРЬ
* Малий, Швайченко, Брысина, Полукчи, МАПО, областная клиническая инфекционная больница, г. Харьков, «Особенности течения кори у взрослых на фоне сезонного подъема заболеваемости», стр. 288-289:
* Подолюк, Гудзенко, НМУ им. Богомольца, г.Киев, «Динамика заболеваемости корью в г. Киеве за последние 15 лет», стр. 306-308:
ДИФТЕРИЯ.
* Титов, Сильвестр, Зинчук, Красильников, Адамович, НМУ им. Данилы Галицкого, инфекционная клиническая больница, г. Львов, «Дифтерия. Прошлое и настоящее», стр. 333-335:
Сравнивая статистику исследований 1953 года (до введения всебщей вакцинации) и 1993 года видим:
- заметно увеличилось количество тяжелых форм болезни:
- почти не осталось места для локализованных форм дифтерии (в допрививочную пору их было 25% от общего числа заболеваний);
- значительно увеличилось количество бактерионосителей (в 22,3 раз!) особенно в очагах заболевания;
- особенности поражения сердца и нервной системы, которые ранее считались преходящими, сейчас могут сохраняться годами, прогрессировать и даже приводить к инвалидности.
* Харченко, Михайлова, Юрченко, мед. университет, г. Одесса, «Отдаленные последствия некоторых инфекционных болезней в практике врачей разных специальностей», стр. 490-491:
* Л. М. Вовк, НМУ им. Богомольца, «Влияние некоторых факторов на нетипичное течение дифтерии», стр. 229-230:
* Миронов, мед. университет, г.Одессы, «Повреждение нервной системы при дифтерии», стр. 292:
* Дорошенко, Буц, Колибо, Романюк, НМУ им. Богомольца, институт биохимии им. Палладина НАН Украины, стр.255:
* Полищук, Литвиненко, Шмелева, Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им.Громашевского АМНУ, НИИ эпидемиологии и микробиологии им.Габричевского, г.Москва (РФ), Городская больница №2, г. Горловка (Донецкая область), «Актуальные вопросы противодифтерийного иммунитета», стр. 312-313: