Наш поход в сад

Закончил текст. Посмотрите, может, что-то подправите/присоветуете.

Выкладываю как текст в сообщении и как вложение (doc-файл с нормальным форматированием, но старая версия ))).

Цитировать

до Київського апеляційного
адміністративного суду
01010, м. Київ, вул. Московська 8, к. 30,
ФИО
АДРЕС
ТЕЛ
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Київського окружного адміністративного суду
від 19.10.2011 р по справі №2-а-3970/11/1070,
копія повного тексту постанови отримана 25.10.2011 р.
19 жовтня 2011 року суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С. М. виніс постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ФИО до завідуючої поліклінічним відділенням лікарні селищної ради ФИО, третя особа: КП «центральна міська лікарня» міської ради Київської області, про визнання неправомірною бездіяльності, що полягала у ненаданні відповіді на заяву та неоформленні довідки ф. 026/о, і про зобов’язання відповідача завершити повне оформлення довідки і видати позивачу. Суд застосувавши ч. 3 ст. 160, склав постанову у повному обсязі 24.10.2011 р., а копія повного тексту постанови отримана позивачем 25.10.2011 р.
Постанова суду є необґрунтованою і незаконною, оскільки суд неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм права.
Так, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач мав на меті влаштувати дитину у навчальний, а не дитячий заклад, і зазначив, що, згідно п. 33 постанови КМУ від 12.03.2003 р. №305 «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад» учасниками навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі є діти дошкільного віку, а, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, яка видається, зокрема, якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень. Далі суд відзначав, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється, а у разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Суд проаналізував положення статей 51, 52, 53 Конституції України та прийнятих на їх реалізацію законів України про освіту, та зазначив, що хоча, відповідно до Закону України «Про освіту», прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків (ч. 2 ст. 34), тобто за вибором ними типу дошкільного навчального закладу чи форми навчання, це, проте, не обмежує права дітей на освіту і не ставить здобуття дошкільної освіти в залежність від бажання батьків — як передбачено ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про дошкільну освіту», сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї.
Суд, вважаючи, що відповідачем було надано достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи, не відповідають нормами матеріального і процесуального права та спростовуються наступним.
1. Першим пунктом позовних вимог ФИО просив визнати неправомірною ненадання відповіді на заяву на ім’я відповідача ОТВЕТЧИК за вх. №194 від 25.06.2011 р.
В постанові суду вказано: «Судом встановлено, що позивач 25.06.2011 року звернувся до завідуючої поліклінічного відділення лікарні селищної ради із заявою № 194, в якій просив завершити оформлення довідки ф. 026/0 та вирішити питання про відвідування дитиною дошкільного навчального закладу лікарсько-консультативною комісією». Цей «встановлений» факт не відповідає дійсності.
У своїй заяві позивач просив оформити довідку про стан здоров’я дитини ф. 026/о, яка є необхідною для вступу дитини до дошкільного навчального закладу, а, у разі необхідності винесення цього питання (тобто оформлення довідки) на розгляд лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) — скликати ЛКК у поліклініці за місцем проживання. Питання про відвідування закладу, до якого дитина навіть не вступила, перед ЛКК позивач взагалі не ставив!
Далі суд зазначає: «Позивача, що ним не заперечується, було усно повідомлено, що за його заявою ініційовано засідання комісії з щеплень… Комісія з питань щеплень, створена на підставі наказу головного лікаря КЗ «Центральна міська лікарня» міської ради Київської області від 21.06.2011 року №133/ОД… Зазначена комісія складається з тих членів та має ті ж повноваження, як і лікувально-консультативна комісія. Відповідно до витягу з протоколу засідання… третім пунктом розглянуто заяву ФИО від 07.07.2011 року №29 та зазначено, що відповідь з роз’ясненням йому надана письмово. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.07.2011 року № 973 КЗ «центральна міська лікарня» міської ради Київської області надала позивачу відповідь на його звернення від 07.07.2011 року».
Дійсно, позивачу було повідомлено, що 7.07.2011 р. відбудеться засідання комісії з питань щеплень. Проте у заяві №194 позивач просив оформити необхідну довідку не комісію, а саме відповідача, яка зобов’язана це робити як завідуюча поліклінічним відділенням, що вона сама і підтвердила на судовому засіданні та додатково надала свою посадову інструкцію. Комісія з питань щеплень, навпаки, не мала взагалі повноважень розглядати питання оформлення довідки ф. 026/о, що вбачається із згаданого наказу №133/ОД від 21.06.2011 р. про її створення. Тому подана заява №194 не могла слугувати підставою для ініціації відповідачем засідання комісії, яка не мала відношення до порушених у заяві питань. Крім того, судом було зазначено, що ця комісія давала відповідь на іншу заяву позивача (адресовану, більш того, не їй, а ЛКК!) — заяву №29 від 07.07.2011 р, яка не відноситься безпосередньо до суті справи.
Посилання на те, що, зі слів відповідача, комісія з питань щеплень складається з тих самих членів та має ті ж повноваження, що і лікувально-консультативна комісія, по-перше, взагалі не має значення по суті справи, а, по-друге, викликає цілком зрозумілу недовіру: в цьому випадку виходить, що у одному закладі було організовано два робочі органи у однаковому складі та із однаковими повноваженнями (ЛКК та комісія з питань щеплень)! Таке очевидне безглуздя відповідач нічим не підтвердила, а суддя Лапій С. М. поставився до нього некритично та прийняв без документальних доказів.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Навіть помилково приведене судом питання про відвідування дитиною дошкільного навчального закладу (яке ФИО насправді не ставив) повинно розглядатися на підставі наказу МОЗ №434 від 29.11.2002 р. саме ЛКК, а не комісією з питань щеплень. А питання про оформлення довідки ф. 026/о обидві ці комісії згідно діючого законодавства взагалі не мають ані підстав, ані повноважень розглядати.
Отже, письмова відповідь на заяву №194 від 25.06.2011 р. із повідомленням про суть прийнятого рішення, всупереч ст. 19 ЗУ «Про звернення громадян», не була надана відповідачем ОТВЕТЧИК, а комісія з питань щеплень, як встановлено судом, цю заяву навіть не розглядала, незважаючи на незаконну спробу відповідача перекласти на неї свій обов’язок. Тому суд не мав жодних підстав залишати без задоволення п. 1 позовних вимог.
2. ФИО надав суду витяг з ЄДРПОУ, згідно якого заклад, в який він намагається влаштувати дитину, — це дошкільний навчальний заклад №18 «Ластівка» (ясла-садок комбінованого типу) селищної ради.
Твердження, що вказаний заклад є навчальним, а не дитячим, суд оцінив критично, незважаючи на чітке визначення типу закладу у ЄДРПОУ.
У своїй постанові суд зазначив: «Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про дошкільну освіту» одним із типів дошкільного закладу є дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років,… забезпечуються дошкільна освіта з урахуванням стану здоров’я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку. Згідно п. 33 постанови КМУ від 12.03.2003 року №305 «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад» учасниками навчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі є діти дошкільного віку, педагогічні працівники, помічники вихователів, няні, медичні працівники, батьки або особи, які їх замінюють». Тобто суд вважає цей заклад дитячим через те, що в ньому навчаються діти!
Дійсно, вказані заклади створені для потреб дітей і діти є учасниками навчально-виховного процесу. Тип закладу залежить від мети його створення та напрямку діяльності, а не від цільової групи населення, яке в ньому обслуговується. Наприклад, для надання спеціалізованої висококваліфікованої медичної допомоги дитячому населенню створена Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ» МОЗ України, яка, тим не менш, є багатопрофільним діагностично-лікувальним, а не дитячим, закладом (згідно інформації з офіційного сайту лікарні www.ohmatdit.kiev.ua).
Правильність і обґрунтованість зазначеного вище вказує і норма ст. 12 ЗУ «Про дошкільну освіту», згідно якої різноманітні типи навчальних закладів створюються «відповідно до потреб громадян України»: до потреб у догляді, розвитку, вихованні, навчанні тощо. І тому Закон у ст. 11 визначає дошкільний навчальний заклад саме як навчальний.
Словосполучення «дитячий заклад», незважаючи на широке поширення в побуті, насправді, є юридичним терміном з точним змістом, який вживаний у законодавстві. Так, в ст. 14 ЗУ «Про оздоровлення та відпочинок дітей» визначено, що: «до дитячих закладів оздоровлення належать… дитячий заклад санаторного типу…, дитячий центр…, позаміський заклад оздоровлення та відпочинку…; до дитячих закладів відпочинку належать… табір з денним перебуванням…, дитячий заклад праці та відпочинку…, наметове містечко…». Але суд при в даному випадку, застосував не норму закону, а побутову характеристику закладу, на якій наполягала відповідач, що є неправильним і незаконним.
3. Другим пунктом позовних вимог ФИО просив визнати неправомірною бездіяльність завідувача поліклінічним відділенням ОТВЕТЧИК, яка полягала у неоформленні довідки ф. 026/о.
Фактично, як на єдиний доказ правомірності своїх дій відповідач посилалася на норму ст. 15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Суд у своїй постанові, посилаючись на дану статтю, вказав таке:
«Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень, і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його».
Викликає здивування підкреслення слова «навчальних» у наведеній статті. Це вказує на те, що судом неправильно застосовано норму закону: просто як перелік закладів — виховних, навчальних, оздоровчих, дитячих тощо.
Адже в ст. 15 йдеться виключно про дитячі заклади, а абзац 1 лише конкретизує їх: виховні, навчальні, оздоровчі та інші. Мовний зворот «та інші» показує, що перераховані до нього конкретні об’єкти («виховні, навчальні, оздоровчі») відносяться до тієї ж категорії, яка стоїть після нього («дитячі заклади»).
Це підтверджується абзацом 2 тієї ж статті: «дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється» — вказівок щодо заборони відвідування «виховних, навчальних, оздоровчих» закладів цей абзац не містить. Тобто, враховуючи аргументи, викладені в судовому рішенні, можна зробити висновок, що законодавством дозволено дітям, які не отримали профілактичних щеплень, відвідувати виховні, навчальні та оздоровчі заклади, але при цьому забороняє видачу їм довідок для цього! При тому, що довідки про стан здоров’я самі по собі ніякого значення не мають: вони необхідні лише для вступу у навчальні заклади і не є самоціллю. Це ще раз вказує на необґрунтованість рішення і невідповідність його нормам права.
4. Підставою для подання позову проти завідуючої поліклінічним відділенням лікарні селищної ради ОТВЕТЧИК є порушення нею (через її бездіяльність) ст. 53 Конституції України — права дитини ФИО на здобуття дошкільної освіти в державних і комунальних навчальних закладах. В судовому рішенні вказано:
Аналіз положень статей Конституції України (статті 51, 52, 53) та прийнятих на їх реалізацію законів України про освіту свідчить, що хоча відповідно до Закону України "Про освіту" прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють (частина друга статті 34), тобто за вибором ними типу дошкільного навчального закладу чи форми навчання, це, проте, не обмежує права дітей на освіту і не ставить здобуття дошкільної освіти в залежність від бажання батьків. Як передбачено частиною першою статті 8 Закону України "Про дошкільну освіту", сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог базового компонента дошкільної освіти.
Тобто, якщо враховувати це твердження суду, то, якщо законодавство дає змогу батькам обирати шляхи здобуття дошкільної освіти своїм дітям, то, начебто, не буде порушенням унеможливити реалізацію одного з них!
Стаття 53 Конституції гарантує кожному право не на освіту взагалі, а на отримання освіти конкретним шляхом — в державних і комунальних навчальних закладах, причому, згідно рішенню Конституційного суду України №5-рп/2004 від 04.03.2004, в отриманні освіти цим шляхом не може бути відмовлено нікому! Порядок реалізації громадянами цього свого права визначено законодавством: згідно «Положенню про дошкільний навчальний заклад», затвердженого постановою КМУ №305 від 12.03.2003 р., прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється на підставі «заяви батьків…, медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження». Неможливість отримати медичну довідку призводить до неможливості реалізації права на освіту в державних і комунальних навчальних закладах.
Необґрунтованим є посилання в рішенні суду на те, що «відповідачкою було надано достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій», оскільки серед наданих відповідачем матеріалів немає жодного доказу правомірності порушення нею Конституції! Згідно ст. 8 Конституції, саме вона має найвищу юридичну силу. Тому говорити про правомірність дій відповідача суд міг би, лише навівши приклад того, як можна реалізувати право на отримання освіти в державних і комунальних навчальних закладах без надання необхідної медичної довідки. Цього суд зробити і не може, оскільки законодавством не передбачено можливості вступу до навчальних закладів за відсутності документів.
5. Відповідач наполягала на неможливості видачі медичної довідки ф. 026/о у відсутності щеплень. Але, у зв’язку із наявною небезпекою використання вакцин (при тому, що працівниками поліклініки, зокрема, відповідачем, не була надана законним представникам дитини об’єктивна інформація про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення, як це передбачено ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», і цю інформацію довелося отримувати самостійно), ФИО відмовився від щеплення своєї дитини. І таке право на відмову від щеплень (яке визнали як відповідач, так і суд) законодавчо закріплене, зокрема, ч. 6 ст. 12 того ж ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а також у ст. 42, 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я», п. 18 «Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень», затвердженим наказом МОЗ №48 від 03.02.2006, які були наведені у позові).
Вимоги ст. 15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім Конституції, суперечать нормам Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною, тобто утворюється колізія в законодавстві. Ст. 2 Конвенції гарантує забезпечення всіх прав, в т. ч. права на дошкільну освіту без будь-якої дискримінації. Згідно п. 3 ст. 18 Конвенції, країни-учасники використовують всі необхідні міри для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватись призначеними для них установами по догляду за дитиною. Згідно ст. 43 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми цього міжнародного договору. Але, всупереч законодавству, судом вказані норми цієї Конвенції та ст. 24 та 53 Конституції України судом не були застосовані.
На підставі вищевикладеного, згідно зі ст. 8, 9, 13, 20, 49, 72, 159, 185, 195, 198, 202,
ПРОШУ:
Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 р. по справі №2-а-3970/11/1070 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФИО, визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що полягала у ненаданні відповіді на заяву та неоформлені довідки ф.026/о, і зобов’язати відповідача завершити повне оформлення довідки та видати її позивачу.
Бажаю взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Додатки на 15 листах:
1. 2 копії апеляційної скарги (14 листів);
2. Квитанція про сплату судового збору (1 лист).

	Автор	Тема: Наш поход в сад (Прочитано 438532 раз)
0 Пользователей и 5 Гостей смотрят эту тему.