Mike
Создание ВОО
Киев
Рейтинг: 143
Сообщений: 1943
|
 |
« Ответ #172 : Пт, 22 Апр 2011, 17:44 » |
|
Я тут изложил своё видение заявления, акцентировав внимание участковых на том, что не надо лезть не в свои дела.
Кроме того, посмотрите, правильно ли я понял, что вы ПОСТУПАЕТЕ в садик, а не уже поступили и сейчас хочете продолжать ПОСЕЩАТЬ его - я знаками вопроса выделил это место.
ЗАЯВА
Я, ..., мати дитини ..., ... року народження, прошу видати довідку форми 026/о та довідку про епідеміологічне оточення відповідно до вимог Наказу МОЗ України №434 від 29.11.2002 р. «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні».
19.04.2011 року мною була написана та передана дільничному лікарю Черкаської міської дитячої поліклініки №2, дільниця 3, заява про відмову від проведення моїй дитині, ..., профілактичних щеплень, реакції Манту, флюорографії та інших профілактичних медичних маніпуляцій, окрім випадків термінової медичної допомоги за життєвими показниками. Дана відмова є обміркованим та зваженим рішенням, прийнятим на підставі детального та всебічного вивчення питання, пов’язаних з вакцинацією, особистого досвіду і цілком відповідає нормам діючого законодавства, у тому числі:
— ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» ст. 42: «Ризиковані методи… профілактики… визнаються допустимими, якщо вони… застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта»; ст. 43: «щодо пацієнта, який не досяг віку 15 років, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників»;
— ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» ст. 12: «повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою… Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку…, щеплення проводяться за згодою їх батьків»;
— Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України №48 від 03.02.2006, п. 18, що передбачає відмову від щеплень в установленому законом порядку.
Вказана довідка форми 026/о необхідна мені для ВСТУПУ моєї дитини до дитячого садка. Ст. 15 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» містить заборону відвідування (не вступу!) ДИТЯЧИХ закладів нещепленим за календарем дітям. Однак, згідно «Положення про дошкільний навчальний заклад», затвердженого постановою КМУ №305 від 12 березня 2003 р., п. 3, дитячий садок є дошкільним НАВЧАЛЬНИМ закладом; згідно ЗУ «Про дошкільну освіту», п. 1 ст. 11, дошкільний навчальний заклад є НАВЧАЛЬНИМ закладом, а не дитячим. Тобто жодних обмежень відвідування дитячих садків законодавством України не встановлено.
Крім того, згідно ст. 7 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», усунення від відвідування дошкільних закладів проводиться ВИКЛЮЧНО:
— стосовно осіб, які ухиляються від щеплення проти інфекцій;
— за поданням відповідних посадових осіб ДЕРЖАВНОЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ;
— осіб, які вже відвідують, а не вступають до дошкільного закладу.
Тобто, медичні працівники та посадові особи поліклінік, які діють згідно наказу МОЗ №434 від 29.11.2002 р. «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні» НЕ МАЮТЬ ПОВНОВАЖЕНЬ забороняти вступ чи відвідування дітьми будь-яких закладів взагалі і такі їхні дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 365 Кримінального кодексу України.
Крім того, моя дитина взагалі не може бути усунена від відвідування дошкільного закладу через те, що:
— наявна ВІДМОВА від щеплень згідно законодавства України, а не УХИЛЯННЯ від них;
— вказану дію вчинила не моя дитина, яка згідно ст. 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» не має права якось впливати на медичне втручання (давати згоду, незгоду, ухилятися тощо), а її законні представники — батьки. Тобто особами, які мають бути усуненими, є батьки.
Заборона на підставі ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відвідування дитячого садка здоровою не щепленою дитиною незаконна, тому що вона вступає в силу тільки в умовах передбачених ст. 64 Конституції України: «в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень …». Процедура відсторонення здійснюється відповідно до Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої Наказом МОЗ України від 14.04.1995 року №66 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.1995 року за №270/806, де Додаток №2 «Терміни відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, що були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби» має чіткі роз’яснення та термін, на який може бути відсторонена дитина. Нагадую, що ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» містить також і роз’яснення, щодо відвідувань дитячого закладу … при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Звертаю Вашу увагу на наступне положення Конституції України ст. 8: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».
Ст. 53 Конституції України говорить: «Кожен має право на освіту».
Також звертаю Вашу увагу на ст. 68 Конституції України: «Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Також на наступні закони:
Закон України «Про охорону дитинства», ст. 19: «… Кожна дитина має право на освіту».
Закон України «Про дошкільну освіту», ст. 4: «Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні», ст. 6: «Принципами дошкільної освіти є: доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти».
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ст. 6: «Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає … правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації пов’язаних із станом здоров’я».
Рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 року №5-пр/2004: «Доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту».
Також хотіла б привернути Вашу увагу до ст. 43 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій сказано: «Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми цього міжнародного договору».
Існують наступні міжнародні договори:
Конвенція про права дитини, ст. 2 «Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Декларація прав дитини, принцип 7: «… Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов’язковою».
Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини, ст. 1: «Сторони цієї Конвенції захищають гідність і тотожність всіх людей та гарантують кожній особі – без дискримінації – повагу до її недоторканності та інших прав і основних свобод щодо застосування біології та медицини».
Загальна декларація прав людини, ст. 19: «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення: це право включає свободу безперешкодного дотримання своїх переконань».
Європейська соціальна хартія, ч. 111: «Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров’я».
Протокол №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1.1: «Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації ха будь-якою ознакою, наприклад, за ознакою … переконань … або за іншою ознакою» 2. «Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад, за тими, які зазначені в пункті 1».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 14(1): «Здійснення прав і свобод гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою … переконань … або інших обставин».
Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, ст. 1: «… выражение «дискриминация» охватывает всякое различие, исключение, ограничение или предпочтение по признаку … убеждений …, которое имеет целью или следствием уничтожение или нарушение равенства отношений в области образования, и, в частности: а) Закрытие для какого-либо лица или группы лиц доступа к образованию лютой сткпени или типа».
Загальна декларація прав людини, ст. 261: «Кожна людина має право на освіту. Початкова освіта повинна бути обов’язковою».
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, ст. 131: «Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. 2. а) початкова освіта повинна бути обов’язковою».
Перший протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 2: «Нікому не може бути відмовлено в праві на освіту».
Усі вищевказані права, які передбачені міжнародними договорами відображені в Конституції України в ст. 21–24, ст. 53.
Виходячи з вищевказаного, бачимо, що існує очевидна суперечність (правова колізія) між ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 53 Конституції України, тому слід керуватися п. 3 Листа Міністерства юстиції України №758-0-2-08-19 від 26.12.2008 року «У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України – колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
Спільний наказ Департамента охорони здоров’я та соціальної політики, Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради та ДЗ «Черкаська міська санітарно-епідеміологічна станція» від 09.12.2010 року №315/781/92 «Про запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах» є посиланням на ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а він, як бачимо, суперечить нормам Конституції України та міжнародним договорам ратифікованих Верховною Радою України, тому не може бути прийнятим до виконання. Крім того, він не був, відповідно до закону, зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тому є недійсним.
Отже, питання про відвідування моєї дитини дитячого садка повинно вирішуватися... далее - в ответе №179
|
