Предлагаю такой вариант. И согласна, пусть Сергей Дибров принимает окончательный вариант.
---------------------------------------------
Ми, батьки наповнолітніх дітей, та просто
небайдужі громадяни, усвідомлюючи свою роль у розбудові правової, демократичної
держави, виражаємо глибоке занепокоєння діями та бездіяльністю МОЗ України та
особисто міністра Князевича у сфері імунопрофілактики.
На сьогоднішній день вже існують розпорядження Мінздрава
України, які перешкоджають реалізації конституційних прав громадян, а саме:
права на освіту, та право відмовитись від ризикованих методів діагностики та
лікування.
53 стаття Конституції України говорить:
«Кожен має право на освіту.…Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної
середньої, професійно-технічної, вищої освіти…»,
а в рішенням Конституційного Суду N 5-рп/2004 від 4 березня 2004 року роз’яснено:
«Доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права
на освіту … означає, що нікому
не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації
цього права.»
Проте, в Законі України «Про
захист населення від інфекційних хвороб», ст.15, читаємо:
«Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів
проводиться за
наявності відповідної
довідки закладу охорони здоров'я. … Довідка видається на
підставі даних медичного огляду дитини,… якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень. … Дітям, які не
отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування
дитячих закладів не
дозволяється.»
Таким чином, стаття 15 даного Закону позбавляє права на освіту дітей, які не пройшли вакцинацію, чим суперечить
53-ій статті Конституції.
Стаття 42 Конституції України
свідчить, що «Ризиковані методи профілактики застосовуються за згодою інформованого про їх можливі
шкідливі наслідки пацієнта»
А в статті 43 читаємо, що «Згода
інформованого пацієнта необхідна для застосування методів профілактики. Щодо пацієнта, який не досяг віку 15 років, медичне
втручання здійснюється за згодою їх законних представників.»
Не підлягає сумніву, що щеплення належать до ризикованих методів
діагностики та лікування, оскільки сам МОЗ визнає на публікує у додатку до
закону №48 перелік таких можливих пост-вакцинальних ускладненть, як менінгіт,
параліч та артрит, а також смерть, що наступає в тридцятиденний після
вакцинації строк.
Також, в статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення» та в статті 12 Закону України «Про захист
населення від інфекційних хвороб» читаємо наступне: «Профілактичні щеплення з метою запобігання
захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в
Україні є обов'язковими.
Обов'язковим профілактичним щепленням
підлягають окремі категорії працівників. У разі необґрунтованої відмови від
щеплення вони до роботи не допускаються.
У разі відмови або ухилення від
обов'язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від
виконання зазначених видів робіт»
Очевидно, що дані положення фактично узаконюють дискримінацію людини за ознакою
її особистих переконань, що гарантовані статею
34 Конституції України.
Станом на серпень 2009 року, в прокуратурі України
знаходяться 3 справи, в яких розслідується можливий взаємозв.язок між
вакцинаціями та смертями українських дітей. Це справи пов.язані зі смертю
Антона Тищенко, немовлят зі Львовської та Донецької областей.
Не дивлячись на це, МОЗ України кожного разу
категорично заперечує наявність будь-якого причинно-наслідкового зв.язку.
З повідомлень преси ми знаємо, що останнім часом
стрімко зростає кількість відмов українців від щеплень.
Але МОЗ не погоджується з таким рішенням громадян,
і у ст.37й закону «Про внесення змін до Основ законодавства України про
охорону здоров'я» від 25.05.2009 виступає із ініціативою узаконити «тимчасові обмеження прав фізичних і
юридичних осіб» для запобігання
поширенню та ліквідації інфекційних хвороб.
Ми хочемо нагадати шановному міністру та всім
співавторам законопроекту, що згідно ст. 64 Конституції України, обмеження прав та
свобод громадян встановлюється лише
в умовах військового чи надзвичайного стану. Надзвичайний стан, відповідно до ст. 85 та ст. 106 Конституції, є компетенцією Президента та підлягає затвердженню Верховною Радою України.
В запропонованому варіанті закону нині діюча стаття 42, яка за якою медичне
втручання допускається лише в тому разі, коли воно не
може завдати шкоди здоров'ю пацієнта відсутня.
Таким чином,
пропонується легалізувати право Мінздраву здійснювати медичне втручання без
згоди громадянина, не несучи при цьому жодної відповідальності за наслідки
такого втручання.
Звертаємо вашу увагу на нехтування нормами
основного закону держави та чергову спробу чиновників МОЗ розширити свої
повноваження за рахунок позбавлення громадян України їх конституційних прав.
------------------
ну и дальше предложения подать в суд и что там ещё...