Нове дослідження показало, що в галактиці Чумацький Шлях знаходиться третина планет, на яких є вода і, як наслідок, придатних для життя, розповідається
тут.
У цьому дослідженні, заснованому на останніх даних телескопа "Кеплер", стверджується, що навколо найпоширеніших зірок, М-карликів (також відомих як червоні карлики), обертаються мільярди планет - дрібніших і холодніших, з масою удвічі меншою за масу Сонця.
З них близько двох третин планет можуть бути "підсмажені" приливними екстремальними силами та стерилізовані, внаслідок чого одна третина планет у всій галактиці, що знаходяться в так званій "жилій зоні", може бути придатна для життя.
"Я думаю, що цей результат дійсно важливий для наступного десятиліття досліджень екзопланет, тому що погляди звернені до цієї популяції зірок. Ці зорі - чудові цілі для пошуку малих планет на орбіті, де можлива наявність води в рідкому стані, а отже, планета може бути придатна для життя", - сказала Шейла Сейджар, провідна авторка дослідження, у заяві для преси. Вона є докторантом Університету Флориди.
Згідно з дослідженням, це можливо завдяки явищу, званому приливним нагріванням. Планети, що обертаються навколо М-карликів, витягнуті та мають овальні орбіти, що дає їм змогу підсмажуватися зіркою, якщо вони перебувають досить близько.
Приливне нагрівання виникає через те, що планети обертаються овальною орбітою, що призводить до їх розтягування й стиснення під дією гравітації зірки.
Розтягнення й стиснення призводять до нагрівання від тертя, внаслідок чого планета втрачає воду, а разом з нею і шанси на розвиток життя на її поверхні.
Якби планета навколо М-карлика знаходилася далі, ця відстань могла б запобігти мукам від приливного нагрівання - але тоді планета була б занадто холодною, без тепла, необхідного для життя. Тому екзопланети навколо М-карликів повинні жити близько до своїх зірок, щоб мати хоч якийсь шанс бути досить теплими для життя, що наражає їх на ризик приливного нагріву, якщо їхня орбіта не являє собою чисте коло.
Тільки для таких маленьких зірок жила зона знаходиться досить близько, щоб ці приливні сили мали значення, зазначають дослідники.
Ці результати були опубліковані 30 травня в рецензованому виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.
