Якщо подивитися на Всесвіт у досить великому масштабі, мільярди галактик не розкидані безладно. Натомість вони утворюють структуру, що складається з галактик і газу між ними, які з'єднані в нитки (звані астрономами філаментами) у вигляді геометричного візерунка. Ця структура відома як космічна павутина, і вона виникла від умов на початку існування спостережуваного Всесвіту під час Великого вибуху.



Космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) недавно знайшов одні з найбільш ранніх свідчень цього павутиння, виявивши кілька надзвичайно старих галактик, які були помічені лише через 830 мільйонів років після Великого вибуху та які сформувалися у філаменти, розповідається у блозі.

Дослідники використовували прилад ближнього інфрачервоного діапазону NIRCam, встановлений на JWST, щоб визначити філамент з 10 дуже ранніх галактик, які зібрані в структуру довжиною майже 3 мільйони світлових років. З часом філамент притягне до себе ще більше галактик і перетвориться на скупчення галактик.

"Я був здивований тим, наскільки довгим і вузьким є цей філамент", - сказав у своїй заяві дослідник Сяохуї Фань з Університету Аризони. "Я очікував знайти щось, але не очікував такої довгої та дуже тонкої структури".

Дослідники також вивчили розвиток чорних дір, спостерігаючи вісім галактик з яскравими активними надмасивними чорними дірами в їхніх центрах, які називаються квазарами. Попри те, що вони належать до ранньої стадії розвитку Всесвіту, маса деяких із цих чорних дір у 2 мільярди разів перевищує масу нашого Сонця, і дослідники намагаються зрозуміти, як вони могли так швидко стати такими великими. Така швидкість зростання вимагає, щоб уже масивна чорна діра живилася величезною кількістю прилеглої матерії.

"Ці безпрецедентні спостереження дають важливі підказки про те, як збираються чорні діри", - каже дослідник Джиньї Янг з Університету Аризони. "Ми дізналися, що ці чорні діри розташовані в масивних молодих галактиках, які забезпечують резервуар палива для їхнього зростання".

Результати дослідження опубліковані у двох статтях у The Astrophysical Journal.

Нове дослідження показало, що в галактиці Чумацький Шлях знаходиться третина планет, на яких є вода і, як наслідок, придатних для життя, розповідається тут.



У цьому дослідженні, заснованому на останніх даних телескопа "Кеплер", стверджується, що навколо найпоширеніших зірок, М-карликів (також відомих як червоні карлики), обертаються мільярди планет - дрібніших і холодніших, з масою удвічі меншою за масу Сонця.

З них близько двох третин планет можуть бути "підсмажені" приливними екстремальними силами та стерилізовані, внаслідок чого одна третина планет у всій галактиці, що знаходяться в так званій "жилій зоні", може бути придатна для життя.

"Я думаю, що цей результат дійсно важливий для наступного десятиліття досліджень екзопланет, тому що погляди звернені до цієї популяції зірок. Ці зорі - чудові цілі для пошуку малих планет на орбіті, де можлива наявність води в рідкому стані, а отже, планета може бути придатна для життя", - сказала Шейла Сейджар, провідна авторка дослідження, у заяві для преси. Вона є докторантом Університету Флориди.

Згідно з дослідженням, це можливо завдяки явищу, званому приливним нагріванням. Планети, що обертаються навколо М-карликів, витягнуті та мають овальні орбіти, що дає їм змогу підсмажуватися зіркою, якщо вони перебувають досить близько.

Приливне нагрівання виникає через те, що планети обертаються овальною орбітою, що призводить до їх розтягування й стиснення під дією гравітації зірки.

Розтягнення й стиснення призводять до нагрівання від тертя, внаслідок чого планета втрачає воду, а разом з нею і шанси на розвиток життя на її поверхні.

Якби планета навколо М-карлика знаходилася далі, ця відстань могла б запобігти мукам від приливного нагрівання - але тоді планета була б занадто холодною, без тепла, необхідного для життя. Тому екзопланети навколо М-карликів повинні жити близько до своїх зірок, щоб мати хоч якийсь шанс бути досить теплими для життя, що наражає їх на ризик приливного нагріву, якщо їхня орбіта не являє собою чисте коло.

Тільки для таких маленьких зірок жила зона знаходиться досить близько, щоб ці приливні сили мали значення, зазначають дослідники.

Ці результати були опубліковані 30 травня в рецензованому виданні Proceedings of the National Academy of Sciences.