Загадкова історія із закупівлею вакцини від поліомієліту

Ольга ТЕРЕЩЕНКО 28.08.2015 // racurs.ua

Уся ця історія з вакциною, яку закупив ЮНІСЕФ, не скоро закінчиться. Якщо глобальне вилучення ОПВ вакцини справді призначено на весну 2016 року, а термін зберігання становить два роки, на що розраховували ті, хто закуповував її для України?

У вересні починається не тільки новий навчальний рік, але й сезон вакцинації. Коли після літнього відпочинку школярі сідають за парти, а малюки повертаються в дитячі садки, медики починають масові щеплення. Їх повинні проводити згідно із затвердженим календарем профілактичних щеплень, але через перебої з поставками всі терміни давно змістилися.

Нарешті прем’єр-міністр Арсеній Яценюк взяв ситуацію під свій контроль і дав доручення керівництву Міністерства охорони здоров’я особисто перевірити наявність вакцин в областях.

Поїздки відбулися. Чиновники МОЗ пообіцяли, що до кінця літа запаси зі складів «Укрвакцини» розвезуть по обласних дитячих лікарнях, а вже звідти — в районні поліклініки та амбулаторії. Але промовчали про те, що медики на місцях отримають і кота в мішку, який невідомо як себе поведе.

Цим котом, на думку експертів, може стати вакцина проти поліомієліту.

На початку травня міністр охорони здоров’я О. Квіташвілі та його заступник І. Перегінець разом із представниками ЮНІСЕФ урочисто зустріли довгоочікуваний вантаж — перший транш вакцини проти поліомієліту та одноразові шприци, що самоблокуються, до неї. Свого часу наша країна зверталася з проханням про гуманітарну допомогу до ЮНІСЕФ. Допоміг уряд Канади — виділив 3 млн канадських доларів, на які фонд ЮНІСЕФ вирішив закупити вакцину проти поліомієліту.

О. Квіташвілі назвав це першим прикладом потужного співробітництва України та міжнародної організації, яке буде розширюватися. Як відомо, міністр наполягає на тому, щоб закупівлями вакцин та ліків за бюджетні кошти займалися міжнародні організації. На його думку, це дасть змогу вбити відразу двох зайців — поламати старі корупційні схеми і здешевити фармпрепарати, які купуватимуть оптовими партіями безпосередньо у виробників. До списку цих організацій, зрозуміло, входить і ЮНІСЕФ.

Вакцину від поліомієліту закупили безпосередньо у французького виробника. Запланований обсяг поставок — 3,7 млн доз атенуйованої (живої ослабленої) полівакцини, 1,1 млн доз інактивованої та понад 1 млн одноразових шприців, що самоблокуються. Згідно з розрахунками, цієї партії має вистачити на два роки для вакцинації та ревакцинації 3 млн дітей, у тому числі й старшого віку, яким їх раніше не робили.

Вантаж із Франції прибув із сюрпризом. Жива вакцина — ОПВ, яку застосовують орально, як краплі, була в розмороженому стані, хоча повинна зберігатися при температурі мінус 20. Повторна заморозка заборонена. Саме так написано в інструкції виробника. У морозильній камері вакцину можна зберігати два роки, а в холодильнику при температурі +2–8 градусів — тільки півроку.

Час пішов. Хтось повинен був взяти відповідальність і прийняти рішення — що робити з такою кількістю доз, якщо їх не можна зберігати два роки? Як відомо, заступник міністра І. Перегінець консультувався з ЮНІСЕФ. Кажуть, він був дуже здивований, коли у листі-відповіді прочитав рекомендацію — заморозити до мінус 20. Але розпорядження таке віддав.

Скільки часу вакцина була розморожена — невідомо. З моменту прильоту в Бориспіль до «посадки» на складах «Укрвакцини» минуло близько чотирьох тижнів, плюс час на листування, узгодження і т. д. Особливість вакцини ОПВ в тому, що вона містить ослаблені віруси поліомієліту. І якщо змінюються умови зберігання — складно сказати, що з ними відбувається.

Як вони себе проявлять, потрапивши в дитячий організм? На це питання не змогли дати відповіді ні вчені Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського Академії медичних наук, ні викладачі кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету. Послалися на інструкцію виробника, яка в такій ситуації є головним документом, наголосивши, що холодовий ланцюжок ні в якому разі не можна порушувати. Порадили шукати інформацію на сайті Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Коли ця вакцина проходила процес прекваліфікації ВООЗ, готувалося багато документів, у тому числі й інструкція щодо її використання. Хоч як дивно, в інструкції, розміщеній на сайті ВООЗ, немає ні слова про повторне заморожування. Фахівці кажуть, що в такому разі повинні бути результати дослідження вакцини, що зазнала розморожування і повторного заморожування, але їх так і не вдалося знайти.

Може, й не варто було б переживати, якби не одна особливість цих «крапельок» — жива вакцина може викликати параліч.

Спалахи так званого паралітичного поліомієліту були зафіксовані у багатьох країнах. Найбільш численний випадок стався в Індії, де в 2006 році після вакцинації захворіло близько 1600 дітей. За інформацією інфекціоністів, спалахи поліомієліту вакцинального походження були в США, Нігерії (2005 рік), а також у всіх провінціях Пакистану (2008). Чи можна після цього стверджувати, що вакцинація — найефективніший спосіб захисту від інфекційних захворювань?

Багато країн частково відмовилися від застосування живої вакцини, а США та Австралія — повністю. На засіданнях ВООЗ неодноразово розглядали цю проблему. Нарешті в минулому році було прийнято рекомендацію поетапно відмовлятися від застосування вакцини ОПВ, замінюючи її вакциною ІПВ, яка містить інактивований вірус, що виключає виникнення вакцинального паралічу. Нинішнього року на сесії ВООЗ затвердили рішення про глобальне вилучення вакцини ОПВ у тих країнах, де її ще використовують, в строк до квітня 2016 року.

Не тільки виробники, а й частина лікарів сприйняли цю новину несхвально, наполягаючи на тому, що атенуйовані вакцини дають більший ефект, аніж інактивовані. Те, що тисячі дітей захворіли на вакцинальний параліч, відносять до нещасних випадків.

Чи потрібні такі жертви заради формування колективного імунітету в наш час? Всесвітня організація охорони здоров’я сертифікувала Американський (1994) і Європейський (2002) регіони ВООЗ як вільні від поліомієліту. Вогнища поліомієліту зберігаються лише в трьох країнах — Афганістані, Нігерії та Пакистані.

Слід зазначити, що збудник поліомієліту відноситься до кишкових вірусів, передається орально-фекальним шляхом, потрапляє в організм разом із забрудненою водою або їжею. Іншими словами — це хвороба брудних рук. У тих країнах, де ретельно миють руки з милом, кухню — з миючими засобами, а туалети дезінфікують, дикі поліовіруси не циркулюють. (Набагато складніше уникнути зараження тими хворобами, які передаються повітряно-крапельним шляхом — той же грип, або через кров, як вірусні гепатити або СНІД.)

Україна отримала статус країни, вільної від поліомієліту, ще в 2002 році. Але в 2013-му експерти ВООЗ віднесли її до розряду країн «із високим ризиком виникнення паралітичних форм поліомієліту». На якій підставі? В Україні, як стверджують епідеміологи, ліквідована передача дикого поліовірусу. Окремі випадки захворювань дітей на мляві паралічі зафіксовані, але вони, як відомо, розвиваються після щеплення ОПВ вакциною, тому їх і називають вакцинальними.

За офіційними даними, чотири з шести регіонів ВООЗ сертифіковані як вільні від циркуляції дикого поліовірусу, останній із них був ізольований ще 2012 року.

Водночас листівка з інфографікою, підготовлена ЮНІСЕФ у 2013 році, повідомляє, що Україна — єдина з європейських країн, яка входить до т. зв. червоного списку. Він короткий. Нашу країну в ньому поставили поруч із Єменом, Еритреєю, Південним Суданом, Угандою, ПАР, Сирією, Ліваном, Йорданією, Іраком, Малі, Джибуті. Є підстави?

Уся ця історія з вакциною, яку закупив для України ЮНІСЕФ, не скоро закінчиться. Якщо глобальне вилучення ОПВ вакцини справді призначено на весну 2016 року, а термін зберігання становить два роки, на що розраховували ті, хто закуповував її для України? Лікарі стверджують, що календар щеплень передбачає використання пентавакцин, до яких серед інших відноситься і вакцина проти поліомієліту. Аби масово використовувати моновакцину, потрібно вносити зміни в календар, міняти графіки, інформувати медперсонал і т. д. Заради чого всі ці турботи? Занадто багато питань накопичилося й у батьків дітей, для яких призначена ця гуманітарна допомога. Але принципових відповідей, швидше за все, суспільство не почує. Замість них циркулюватиме дика напівправда.

Ті, хто з усіх сил противився передачі закупівель міжнародним фондам і організаціям, будуть активно роздувати скандали. Приводів у них предостатньо. Але це зовсім не означає, що вічні переможці тендерів, які взялися б закуповувати вакцину проти поліомієліту, не пішли б уторованим шляхом. А знаючи, що через кілька місяців почнеться глобальне вилучення ОПВ вакцин, ще й нав’язали б свої умови виробнику, запропонувавши швидкий варіант звільнення складів від продукції, що втратила актуальність.

Безсумнівно, і міністр, і ВООЗ, і ЮНІСЕФ знайдуть аргументи на захист своєї позиції. Залишилося знайти тих, хто захистить здоров’я і життя дітей, для яких така гуманітарна допомога може обернутися особистими трагедіями.

Редакція готова надати слово згаданим у статті посадовим особам.